Нещодавно я влаштувалася працювати у школу на посаду соціального педагога та психолога. У своїй роботі мені доводиться стикатися з різними дітьми. Кожен відрізняється своїм соціальним становищем, характером та поведінкою.
В одному класі нашого закладу я познайомилася з дівчинкою Настею. Їй одинадцять років. Ця дитина вразила мене своєю щирістю, відповідальністю та чесністю. Ознайомившись з її особовою справою та характеристикою, я дізналася, що дівчинку виховує лише мати.
Я запросила Настю після уроків до себе на розмову. Виявилося, що живе дівчинка з молодшим братиком Микиткою та мамою. Тато покинув їх, коли мама була вагітна сином.
Це сталося п’ять років тому. З того часу мати дітей почала пияч ити. Практично вона не дбає про дітей, часто не буває вдома або відсипається. Зазвичай діти в таких сім’ях зростають злими та агресивними. Однак Настя зовсім не така. Ця дівчинка добра та вихована. І, на перший погляд, не відразу видно по її поведінці, що вона з неблагополучної сім’ї. Лише по бідному одягу дитини можна зрозуміти, що життя у неї нелегке.
Батькові нецікаво взагалі, що і як з його дітьми. Він зрідка виплачує аліменти. І ні разу не приїхав до сина та доньки після того, як пішов від матері. Зараз у нього нове життя.
А от Настя – розумниця. У свої одинадцять років вона доглядає братика, сама водить його у садок. Усі домашні турботи теж на плечах Насті. Вона прибирає, готує їсти, миє посуд та пере брудні речі руками. Дівчинка встигає ще й повчити уроки, погуляти з братиком, помити його та вкласти спати. Вона ще дитина, але вже така доросла.
Мені щиро шкода Настю. Я частенько заходжу до неї у гості, приношу різні продукти чи іграшки. Дівчинка дуже радіє, запрошує мене до столу, пропонує чай чи страву, яку вона власноруч приготувала. Щоб її не образити, я куштувала її суп. Справді, дуже смачний. Не вірилося, що дитина може приготувати такий. Мами ніколи у цей час, коли я заходжу, вдома не було.
Настя поділилася зі мною своїми страхами: вона дуже переживає, що її та братика заберуть до інтернату. Яка мама б не була, вони її дуже люблять. Тому, коли приходили з органів соціальної служби, діти не відкрили їм двері.
Дивлячись на цю дівчинку, я розумію: не все від виховання залежить. У скрутному становищі, у якому перебуває зараз Настя, вона не втратила людяності, чуйності та любові. І братика так само виховує. Я дуже сподіваюся, що доля буде прихильною до цих діток і не дасть їм спіткнутися у жорстокому світі.
