Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла про гарного хлопця, який здатен вразити моє серце, але останні пів року здавалося, що така надія стає все більш недоступною. Мої вихідні дні були присуджені самоті, а на побачення я не ходила вже багато часу. Сама себе заспокоюючи, навіть засумувала, що мої вихідні здавалися веселішими в порівнянні з нещасними спробами знайти справжню любов.
Але тут моя найкраща подруга Юля висунула ідею, яка ввібрала у себе всю сумнівність у всіх моїх переконаннях. “Зареєструйся на сайті знайомств, – сказала вона. –Хоча б з цікавості спробуй. Хто знає, можливо, знайдеш того, кого шукаєш.”
Ось і я, пронизана цікавістю, роздумала: “Чому б і ні? Що ж втрачати?” І так, я вирішила спробувати випробувати своє щастя і зареєструватися на сайті знайомств. І ось, щойно я почала заповнювати інформацію про себе, повідомлення почали приходити одне за одним.
Більшість з них були прямими та дещо нахабними. Трохи розчарована, я переходила від одного повідомлення до іншого, аж поки не натрапила на повідомлення від Ігоря. Він вразив мене своєю ввічливістю і спокійною манерою спілкування. Нам вдалося знайти спільні захоплення та інтереси, протягом кількох днів ми листувалися, ділячись своїми думками та почуттями.
Коли Ігор запросив мене на побачення, я відчула хвилювання, але й неймовірну радість. Я знала, що це не просто звичайне побачення. Це була моя надія нарешті зустріти того самого єдиного і я була готова витратити усі свої зусилля, щоб справити максимально хороше враження.
Наступного ранку я прокинулася раніше за звичайне, щоб знайти найкраще вбрання для цього особливого дня. Я вибрала витончену сукню чорного кольору, яка підкреслювала мою жіночність, а також високі підбори, що чудово на мені виглядали. Зробивши собі невелику зачіску з локонами, я замість свого звичного макіяжу нанесла натуральний тон, підкреслюючи красу моїх очей. На завершення додала крапельку свого улюбленого аромату парфумів, які зазвичай змушували чоловіків повертатися та дивитися мені вслід.
Зустріла Ігоря перед рестораном, де ми планували провести своє побачення. Він був вигадливим місцем, визнаним за свої неймовірні страви та елегантну атмосферу. Я відчувала себе на сьомому небі, коли ми увійшли разом, тримаючись за руки.
Ми присіли до столу, де офіціант негайно наблизився, щоб відобразити свою готовність обслуговувати. Ми обрали найкращі страви з меню та насолоджувалися розмовою, яка була такою природною та сповненою сміху.
Коли настала пора розрахунку, офіціант приніс його до нашого столу. Ігор простягнув руку, щоб взяти рахунок, а коли побачив суму, сказав: “Ого! Я не брав із собою скільки. Полю, я вдячний за твою увагу, але я б хотів, щоб ми заплатили за все порівну»
Мої очі збільшилися від шоку. Як може він пропонувати заплатити за все? Чи не розуміє він, наскільки це образливо для мене? Це було нашим першим побаченням, і я навіть подумати не могла, що все закінчиться таким чином.
«Звісно, не хвилюйся з цього приводу. Я за все заплачу сама». Він навіть оком не змигнув, коли я розраховувалася. Підбадьорив мене обіцянкою, що на наступному побаченні за все розрахується він. Цей «фантазер» зміг припустити, що я погоджуся знову з ним кудись піти.
Не знаю, можливо я надто критична до чоловіків й живу за старими принципами, але вважаю, що кавалер мусить за все розраховуватися. Розумію, ми живемо в сучасному світі, де жінки борються за свої права й хочуть бути на рівні з чоловіками. Проте, іноді так хочеться, щоб про тебе потурбувалися.
Так, після свого невдалого експерименту із сайтом знайомств, я втратила надію на зустріч з гарним хлопцем. Ігор з’явився в моєму житті, змінивши усі уявлення про нинішні стосунки та побачення.







