– Ох, мені ці пенсіонери, за ними не встигнеш, – говорила жінка середнього віку, – сьогодні виходжу в магазин хліба купити, на роботу запізнююсь, а їх уже ціла черга стоїть. Вони що, не можуть пізніше вийти, щоб люди на роботу встигали, а не стояли за ними в чергу. Уявляєш, я так і не купила хліба, пішла на автобус, ледь не запізнилася.
Голосно говорила жінка подрузі, яка намагалася її смикати, щоб тихіше говорила. Але та неначе не помічала, обурювалася все більше. Поруч сидів чоловік, вже не молодий, але ще працює. Видно, що на роботу їде. Він повернувся до жінки й тихо промовив:
– Вибачте шановна пані, а мама у вас є?
– Мама у мене є. Але їй немає коли ходити по магазинах і створювати черги. Вона живе в селі, господарство тримає. Коли їй ходити теревенити зранку. – Відповіла жінка.
– А якби ваша мама приїхала в місто, зайшла в магазин купити харчі, а там отака жінка як ви обурювалася вашою мамою пенсіонеркою, як тоді ви будете поводитися?
Жінка сиділа присоромлена. Вона дивилася у вікно, швидше зупинка, щоб вийти з автобуса. А сама в думках не погоджувалася з тим чоловіком. Що він розуміє про мамине життя. Вона не поїде в місто по харчі, вона, донька її все привезе, а більше продуктів є вдома. Мама настільки зайнята, що в неї немає часу стояти в черзі. То тільки пенсіонерам із міста робити нічого, от вони й збираються купками. Зайнятим людям не пробитися до каси.
Коли жінка нарешті вийшла з автобуса, полегшено зітхнула. Обурення пройшло і вона поспішала на роботу. По дорозі зайшла в магазин, купила хліб, і пішла спокійно. А сама думала, чому накинулася на тих стареньких? Можливо вони також поспішають до своїх дітей няньчити внуків, поки батьки на роботі. Чи вийшли прогулятися, тому що вдома хворий чоловік, і потім увесь день не зможе вийти з дому?
Коли підходили до роботи, вибачилася перед подругою, що так обурювалася пенсіонерами. Жінка згадала, що мама подруги також зранку йде в магазин по хліб, щоб поки подруга збереться вона прийшла. Адже сидить до вечора з внуками, то день по магазинах ходити немає коли. Діти малі, швидкі. Від себе відпускати не можна ні на мить. Якби не її мама, то хто знає як би вона справлялася. Адже чоловік кинув після народження двійні. Вони його втомили. І потім, чому обурюватися, адже той вік не мине ніхто. Чому тоді таке ставлення до пенсіонерів?
