Ми з чоловіком вирішили придбати квартиру в новобудові. Назбирали грошей, деякою сумою нам допомогли батьки. І ось, нарешті, ми в своїй власній квартирі. У власному житлі.
Всі наші сусіди – люди приблизно нашого віку. Ще молоді і часто без дітей. Ми з усіма сусідами спілкуємось, з деякими дружимо навіть.
От і з сусідами навпроти, Софою та Гнатом, ми добре потоваришували та стали дружити сім’ями. Часто забігали в гості, якісь свята відзначали разом. Допомагали, якщо було потрібно.
Але одного разу, моїй дружині Яні, зателефонувала заплакана Софа та попросила прийти до неї терміново.
Зі слів дружини, коли вона зайшла в квартиру, то побачила страшний безлад. Повно речей розкиданих по квартирі, якісь сумки, валізи, розбитий посуд, ваза і слід від неї на стіні. І заплакана Софа, яка сиділа в гардеробній та складала речі Гната до валізи.
Яна стала розпитувати, що сталось, а Софа, крізь сльози і хлипання почала розповідати всі деталі сварки. Дружина намагалась заспокоїти сусідку, щоб та зібралась та хоч щось розповіла нормально, бо ж нічого не зрозуміло.
Ледве-ледве в неї це вийшло і, коли вже Софа на-пів розповіла все, що сталось, в двері постукали.
– Гнат прийшов! Ох зараза така! – зойкнула Софа та підвелась, щоб глянути у вічко дверей, чи точно то її чоловік.
За дверима жінка побачила Гната, який ледве стояв на ногах. Він, язиком, що заплітався, сказав:
– Софа… Пусти… Пусти додому… Прошу, пробач… Я чесно… Чесно більше так не буду!
– О! О! Дися! Напився і приповз назад! Вали туди, звідки прийшов! Що ж тебе не прийняли там, де ти пив?! – кричала крізь двері Софа.
Раптом, за дверима почувся тонкий та милозвучний голосу якоїсь панянки:
– Ох, який чоловік, а додому не пускають. – Тут Софа підійшла до дверей назад, глянула у вічко та завмерши спостерігала. – Раз тебе вдома не бажають бачити, то ходи до мене. Я тебе нагодую, приголублю, розслабитись допоможу. – Спокусливо говорила панянка в короткому халаті, яка явно очікувала та готувалась до такого розвитку подій.
Всі знали цю жінку. Олена. Вона дуже була захоплена пошуком собі чоловіка і намагалась застосувати всілякі способи. І до мене вона також, в певній мірі, приставала. На очах в Яни. За що і отримала на горіхи. Від Яни сумкою по г олові, а від мене пр _окльони:)
Софа різко відчинила двері навстіж, схопила Гната за руку і потягнула до квартири.
– Ану! Марш додому! – заштовхали жінки Гната в житло. – А ти…! Забирайся, поки я тебе шваброю не нарозумила! Дися, до неї має йти! Знайди собі нормального неодруженого чоловіка, а не лізь до мого!
– Ну, я так розумію, що ви тут вже розібрались… Тоді я піду. – сказала моя Яна та пішла назад додому, щоб трохи випити чаю, переварити все, що тут відбулося і розповісти про все мені.
От така от в нас драма сталась.
