Ми з дружиною разом вже шість років. Два роки тому ми стали батьками синьоокого синочка.
Так сталося, що дружина захворіла і нам потрібно було поїхати на операцію в сусідню країну.
Звичайно ж взяти з собою сина ми не могли. Він і маленький, і дивитися за ним не буде кому.
Дружина моя своїх батьків не знає, то ж я попросив свою маму залишитися з нашим хлопчиком.
Мама не дуже хотіла, але таки погодилася провести з Артемом два тижні.
У нас з Мариною ж були готові всі документи і медичні справки. Вилітати ми планували через кілька днів, то ж ще раз зателефонував до мами. Я хотів уточнити коли привозити Артема до мами і чи потрібно щось купити з продуктів на ці два тижні.
У відповідь я почув такі мамині слова, що у мене був шок. Всі наші плани рухнули в одну мить.
– Ой, сину, з внуком я залишитись не можу. Ми з дівчатами на море летимо. Найми собі няньку. – сказала мама.
Як це? Мама прекрасно знала нашу ситуацію і вирішила собі летіти на море з такими ж старшими жінками, як вона сама.
Це не нормально. У нас такі проблеми, а вона собі буде засмагати. Хіба не можна було цей відпочинок посунути на два тижні пізніше?
Ми також не могли відмінити нашу поїздку, адже у нас все було оплачено і домовлено. То ж не залишалося нічого іншого, як справді скористатися послугами няні.
Хвилювалися ми дуже сильно. Ми ж на два тижні залишали дитину з чужою дитиною. Не відомо, що цій жінці могло прийти на думку. То ж ми звернулися до наших сусідів.
Степан і Ніна пообіцяли щодня ходити до нас і телефонувати, щоб повідомити як справи у нашого сина.
Операція у Марини пройшла успішно і ми повернулися додому. З сином також все було впорядку.
А от мама навіть не зателефонувала, щоб запитати як у нас справи.
