Історії, де діти виховуються тваринами справжня рідкість, проте така сталась й на Україні, поблизу Одеси. Саме там було знайдено Оксану, чия поведінка більше нагадувала собачу, ніж людську! Чому 8 річна дівчинка так поводилась і що з нею сталось після того, як її знайшли?
Насправді історії, коли у нашому розвиненому суспільстві все ще знаходять людей вихованих тваринами, жахають! Ми не знаємо, чого від них очікувати і як з ними поводитися, адже вони повна протилежність нам.
Випадки знаходження таких Мауглі цікавлять не тільки звичайне суспільство, але й вчених, психологів та медиків, що намагаються з’ясувати ту різницю між людським та тваринним вихованням.
Давайте ж повернемось до історії української дівчинки Мауглі, яка була знайдена у селі поблизу Одеси.Батьками дівчини були люди, що страждали від алкоголізму, тому особливого виховання дівчинка ніколи не отримувала, а в один з вечорів, коли дівчинці було приблизно 3 роки, вони не помітили, що її не має вдома. У той час дівчинка гралась з домашніми тваринами й не могла зрозуміти, що потрібно повертатися додому. На вулиці вже була ніч й двері буди замкнені, коли дитинча захотіла потрапити додому. Вона не знала, де знайти прихисток й вирішила піти до свого єдиного друга на цьому подвір’ї – собаки. Вона заснула поруч з Найдою, закутана її теплою шерстю. На щастя, собака була добра до дитини й прийняла її, як собаченя, що намагалась зігріти та вимити, поки дівчинка спокійно спала.
Потім такі епізоди почали повторюватися все частіше й Найда перетворилась на справжню маму для дівчинки, що ділилась з нею своїм харчем, вмивала та вчила поводитися, як собаки. Батьки ж не звертали на це жодної уваги, навіть, коли дівчинка почала переміщатися на чотирьох, гавкати, гарчати та облизувати котів.
Їхня хатина знаходилась на краю села, а близьких друзів сім’я не мала, тому й ніхто не помічав, які метаморфози відбувалися з дівчиною, доки одна з сусідок, проходячи повз будинок, не почула дивний гавкіт та гарчання, а коли заглянула, то побачила Оксану, що стояла на чотирьох й зі всіх сил на неї гарчала, а коли та відійшла, то підбігла й почала скакати біля неї, як справжня собака, паралельно чешучи за вухом.
Сусідці відразу стало зрозуміло, що це не схоже на звичайні ігри восьмирічної дитини й того ж дня викликала органи опіки, але забрати дівчинку з «сім’ї» було не так просто.
Її «сім’я», якою за останні 5 років стали всі сусідські собаки, не могли просто так віддати своє «щеня» й зривалися з ланцюгів та гарчали, як не у себе, коли Оксану садили у незнайомий автомобіль. Щоб якось виправити ситуацію, органи опіки кинули всім найближчим собакам їсти.
Через кілька годин дівчинка опинилася в інтернаті й всі вчені та психологи, почувши про такий дивовижний феномен, поспішили дослідити дівчину, щоб зрозуміти, як працює її психіка.
Перш за все, позитивною новиною стало те, що дівчинка розуміла людську мову, сама вона, на жаль, говорити не вміла. Спочатку психологи та лікарі навчали її знову ходити на двох ногах, потім намагалися виправити її поставу й вчили її заново говорити.
Дівчинка виявилась здібною, тому швидко змогла освоїти правила етикету й у 12 років вона вже мала своїх перших друзів. Попри те, що з нею постійно займалися психологи дівчинка відчувала особливу прив’язаність до собак і при першій же можливості приносила їх з собою в інтернат.
На момент свого вісімнадцятиріччя дівчинка була схожа на інших своїх однолітків, але любов до тварин її все ще не відпускала й вона знайшла вихід, вирішивши працювати на конюшнях. Цих грошей її вистачає на життя, а поруч з роботою діє психоневрологічний диспансер, який дівчинка досі відвідує, щоб покращити своє психічне здоров’я й нічим не відрізнятися від інших людей.
