Галина й Андрій одружилися двадцять років тому. Час лине швидко. Ще зовсім недавно вони молоді й щасливі малювали своє майбутнє в рожевому кольорі. Та коли одружилися, життя видалося не таким уже й безхмарним. Спочатку почали жити у батьків Андрія. Все б нічого, та його мама повчала Галину всьому. Дівчині не подобалося те повчання, але вона терпіла заради чоловіка. Адже між собою вони добре лагодили. А його маму можна й потерпіти.
Та те видалося не таким уже й безневинним. Мама Андрія не давала невістці проходу. Вже прибирає не так пере не так, ходить не так. Одного разу Андрій почув приставання мами до його дружини, не стерпів, сказав, що йдуть від них на квартиру. Мама спочатку сміялася, куди підуть? Галині народжувати скоро, що самі робити будуть. Та молодята не слухали. Андрій знайшов невелику тісненьку квартиру, за яку недорого платити. Перейшли туди.
Як мама його не насміхалася, чекала. Що скоро прийдуть проситися назад, але Андрій із Галиною про те навіть не думали. Їм добре удвох. Донечка народилася спокійною. Назвали Оксаною. Жили душа в душу. Нікого не чіпали й до себе не підпускали. Вже через деякий час купили квартиру в кредит. То для них були тяжкі роки. Постійно економили. Коли Галина вийшла на роботу, стало трішки легше, але все одно перше в них кредит, а потім інші нужди.
Коли Оксані виповнилося вісімнадцять років, до Андрія приїхав у гості друг. Колись вчилися разом. Єгор приїхав в їхнє місто у відрядження, згадав про Андрія, телефонував йому, зустрілися.
Оксана в той час не пройшла по конкурсу в інститут. Тому була вдома, шукала роботу на рік. Наступного року знову буде поступати. Єгор звернув увагу на доньку друга. Красуня. Таких він не бачив. Адже до цього часу не одружений. Навколо нього крутяться довгоногі красуні, але то все не те. Чоловік так і не знайшов супутницю по життю. Та тим не переймався. Про сімейне життя не задумувався, гадав, що ще рано.
Та коли побачив Оксану, дух перехопило. Ось вона, та єдина. Одне тільки не давало спокою. Донька друга, дуже молода для нього. Та і як Андрію про те сказати?
Оксана також не зводила погляду з татового товариша. Та про щось серйозне думати не наважувалася. Єгор приїхав на місяць у відрядження, кожного дня приходив до Андрія. Чоловік вважав, що то по дружбі, тому радів гостю. Оксана кожен раз шарілася, коли Єгор дивився на неї. Незчулася, як потай від батьків стала бігати до нього на побачення. Через місяць Єгор поїхав.
Галина з радістю говорила Андрію, що вагітна. Що робити? Чоловік дивувався, як що, народжувати. Сказали новину доньці. На їхній подив дівчина сиділа понура. Мама стала говорити, що вони її любитимуть як і раніше, просто в неї з’явиться братик чи сестричка.
Оксана призналася, що також вагітна:
– Від кого? – в один голос закричали тато з мамою.
– Від Єгора.
– Щоооооооооооо? Я наразі йому зателефоную, коли приїде, ноги переламаю, – кричав Андрій.
Єгор приїхав відразу, коли почув новину. Просив руки Оксани в Андрія. Не встиг чоловік побити друга, події розвивалися стрімко. Через місяць Єгор і Оксана одружилися і поїхали жити до чоловіка в інше місто. Галина народила дівчинку, а через тиждень Оксана подарувала батькам онуку. Ось так може повернутися життя.
