Після одруження ми переїхали жити у квартиру свекрухи. Оксана Станіславівна успадкувала її від свого батька. На той момент, коли дідусь Олега складав заповіт, він ще не народився.
Ми оселилися в тій квартирі, але я себе ніколи не почувала там хазяйкою. Оксана Станіславівна повсякчас нагадувала мені, що я живу в її квартирі, а отже повинна робити все, що вона скаже. Мені це не подобалось, але іншого житла у нас не було. Я була в декреті та не заробляла. Коли я виходила заміж, то не знала, що так буде. Олег теж не в захваті від того, що його мама дозволяє собі подібні висловлювання та відчуває свою провину за те, що не зміг сам забезпечити нас житлом.
Після того як я вийду на роботу ми плануємо переїхати в орендоване житло, а, якщо доходи дозволятимуть, то візьмемо квартиру в іпотеку.
А нещодавно сталася неприємність з моїм телефоном. Коли я увімкнула мультики для сина на телефоні, він забрав його та занурив у кашу. Я відразу вимкнула телефон, почистила, але він був безнадійно зіпсований. Тепер говорити по ньому просто неможливо, бо мене не чути, доводиться лише листуватися.
Ми почали відкладати гроші на телефон. Якось ми побачили, що в магазині техніки продаються смартфони по доступних цінах. Олег сказав, що потрібно брати. У нас була вся сума грошей, навіть більше. Я сумнівалася, але врешті погодилася. Ми придбали телефон.
Було дуже великою помилкою показати його Оксані Станіславівні, бо вона дуже розгнівалася на свого сина:
– Ви й так грошей не маєте, а ще телефони купуєте. Краще б ці гроші мені дали. Отже, якщо ви такі насправді багаті, то платіть мені за оренду житла. Якщо ж ви не згодні, то повинні повернути телефон до магазину.
Тоді Олег посварився зі своєю мамою. Мені було прикро, що так сталося та я запропонувала повернути телефон, але Олег сказав, що з нього вже досить. Він і так все життя танцює під мамину дудку. На вулицю нас ніхто не вижене, а якщо його мама знову заговорить про те, що за оренду житла потрібно платити, то він розповість про це родичам, а потім взагалі перестане з нею спілкуватися.
