Колись давно Оксана Петрівна жила в тому селі, через яке сьогодні проїжджали. Захотілося хоч на хвильку поринути в далеке дитинство. Попросила Михайла, свого чоловіка, з яким їхали до дітей, звернути в село до батьківської хатини. Подвір’я все засіяне квітами. Видно, що живуть там, але чужі люди.
Колись Оксана виглядала з подвір’я на вулицю, чи не йде Вадим? Хлопець на два роки старший, в якого безтямно закохалася дівчина. Ходила в десятий клас, замість того, щоб вчитися, думала про коханого. А він не помічав її поглядів, якими Оксана дивилася в його сторону. Одного разу, коли в школі було свято, Вадим вперше запросив дівчину на танок. Від тих пір ходили за ручки. Чи то йшли до школи, чи на перерві, весь час разом. На випускному балу, Оксана призналася Вадиму, що вагітна три місяці, потрібно щось вирішувати. Хлопець не чекав такої звістки, тому тільки й сказав, що йому потрібно вчитися далі. На всі її умовляння, говорив, одружуватися рано, роби що хочеш. Не чекала такої відповіді дівчина від коханого.
Дома розповіла батькам про свою проблему. Мама сварилася, говорила, що не для того вона ростила дочку, щоб в молоді роки без диплома сидіти няньчити маля. Слово по слову, в кінці виставила мама дочку за двері. Сказала роби що хочеш, але додому з пузом не вертайся. Оксана в сльозах вийшла, куди йти? Побрела до річки. На мосту назустріч їй йшла тьотя Валя, рідна тітка Вадима. Вона зрозуміла, що дівчина з нехорошими думками прийшла на міст, взяла її за плечі, і повела до себе додому. Там Оксана розповіла, яка біда з нею сталася. Тьотя Валя заспокоїла її, залишила в себе. Сама пішла до батьків Вадима, розповіла все. Мама хлопця, сестра тьоті Валі, почала говорити, що долю своєму сину ламати не стане. Вадим повинен вчитися. Якщо дівчина нагуляла дитя, то її проблеми що з ним робити.
Додому тьотя Валя прийшла ні з чим. Потім почала заспокоювати Оксану, буде жити в неї, тьотя Валя допомагатиме. Коли народить, буде вчитися далі, а тьотя догляне за малям. Так і залишилася Оксана жити в тьоті Валі. Вона справді їй дуже допомогла, підтримувала в усьому. Народився синок, удвох по черзі носили малого, коли він плакав, водили за ручки, коли підріс. Згодом дівчина змогла вивчитися і працювала за професією. Змогла придбати квартиру в кредит, забрала до себе тьотю Валю. Ще через рік зустріла Михайла, за якого потім вийшла заміж. Народила двох дочок. Сина Оксани чоловік не ображав, а навпаки, сприймав як свого сина.
Тьотя Валя до останнього дня свого життя була поруч з Оксаною. Сьогодні вони з чоловіком їдуть на весілля до найменшої донечки. Спогади, навіяні побаченим селом, потихеньку відходять. Яке життя незрозуміле. Рідна мама відвернулася від дочки, але чужа для Оксани тітка стала найріднішою для неї людиною, яка була поруч все життя.
