Сестри Марина й Оксана родом із села. Після закінчення школи ні одна із них не захотіла залишатися в селі. Марина поїхала в місто слідом за своїм коханням. У тому місті й залишилася. Правда заміж вийшла зовсім за другого хлопця, з тим, за яким поїхала, не склалося. Оксана поїхала вчитися в місто, яке розташоване ближче до села. Щоб частіше приїжджати до батьків допомагати. Адже вони залишилися одні. Там же в місті й Оксана вийшла заміж.
З чоловіком їй пощастило. Дуже опікується своєю дружиною, підтримує, захищає, підставляє сильне чоловіче плече. Свого чоловіка Олексія кохає і до нині. В них два сини, які вже виросли й шукають свою дорогу в житті. Мама з татом допомагають їм порадами, а також грошовою підтримкою. Сини в них розумні, намагаються себе забезпечувати самі. Поки що мало вдається, приходиться звертатися за допомогою до батьків, але вірять, що в майбутньому все буде навпаки. Сини допомагатимуть батькам.
Оксана з Мариною останній раз бачилися п’ять років тому. Все часу немає зустрітися. Діти дорослішають, з’являються нові проблеми. Коли говорять по телефону, Оксана відчуває сумний Маринин голос. На запитання, що в неї трапилося, говорить, все гаразд. То сестрі здалося. Одного дня Марина повідомила, що приїжджає. Оксана з радістю готувалася до зустрічі з сестрою.
По приїзді Марини, не могли наговориться. Весь вечір в розмовах. Коли Олексій пішов спати, сестри ще сиділи, розмовляли. Оксана запитала, що діється з сестрою. Вона бачить, що з нею не все гаразд. Марина розплакалася, потім нарешті почала свою розповідь:
– Спочатку жили добре. Троє діток, Ми з чоловіком працюємо, у відпустку відпочивати чи до вас у гості, ну ти пам’ятаєш. П’ять років тому занедужала свекруха. Її донька виїхала жити за кордон, тому ходити за своєю мамою тільки моєму чоловікові. Та жити з нею в її квартирі відмовився. Умовив мене, щоб маму поселити з нами, а квартиру здавати квартирантам. Так і копійка якась буде, і не бігати. Коли свекруха стала почуватися краще, розмови про те, щоб переходила жити у свою квартиру, не виникали. В мене діти дорослі, ми з чоловіком, і свекруха. Хоч квартира трикімнатна, але тісно. Говорила чоловіку, щоб маму відправив додому, та він відмахується, говорить, що йому спокійніше, коли вона поруч.
А недавно повідомив, що його скоротили з роботи. Пів року дома сидить, роботу не шукає. Я взяла додаткові години, щоб більше заробляти, та все одно не вистачає. Адже чоловік, свекруха, троє дітей, всі чекають від мене грошей. Сама не думала, що попаду в таку ситуацію. Що мені робити і як далі жити, не розумію. Але тягнути все на собі не вистачає сил.
