Олег і Женя виховуються в дитячому будинку. Чотири роки тому, коли Олегові було п’ять років, а Жені чотири, їх привів до будинку тато. Олег пам’ятає, як тато сказав, що вони залишаться тут ненадовго. Потім мама прийде і забере додому. Тяжко хлопчики звикали до нового життя. Женя часто плакав, Олег змушений заспокоювати братика, хоч і сам не проти поплакати. Але на правах старшого брата здержувався. Вони годинами сиділи біля паркану, спостерігаючи за життям, яке вирувало по ту сторону. Виглядали маму, коли вона нарешті прийде, і забере їх звідси. Сьогодні вихователька повідомила їм, що прийдуть потенціальні батьки. Хочуть усиновити братиків, тому будьте чемними, щоб сподобатися. Хлопчики раділи, нарешті їх заберуть, і вони будуть жити з татом і мамою.
Олег пам’ятав своїх батьків, але звикся, що не приходять. Мабуть, забули про них. Тому, коли вихователька прийшла, щоб провести до людей, які можливо замінять їм маму і тата, хлопчики чемно одягнені, чистенькі, вже чекали. Минуло дванадцять років. Олег і Женя закінчили школу, навчаються в інституті. Названих батьків Олену Іванівну і Володимира Степановича поважають. Дякують, що виростили в хорошій, люблячій сім’ї. Сьогодні вони не ті перелякані хлопчаки, якими забрали в сім’ю названі батьки. Наразі хлопці статні, красиві, добре виховані. Своїх біологічних батьків розшукувати не стали. Пам’ятають, хоч і маленькими були, як жилося з постійно п’яними батьками.
Нещодавно тато, Володимир Семенович, повідомив, що їх розшукує батько. Якщо бажаєте, я скажу, де він вас чекатиме. Спочатку хлопці навідріз відмовилися. Потім цікавість взяла верх. Що такого скаже їм горе-татусь? Вирішили зустрітися. Побачення пройшло прохолодно. Батько, весь якийсь пом’ятий, одяг на ньому старий, і сам тупав нерішуче на одному місці. Присіли на лавці в парку. Тато почав свою розповідь.
Коли відвів їх в дитячий будинок, думав і справді скоро забере. Але обставини змінилися. Дружина, мама хлопчиків попала в лікарню, і звідти більше не вийшла. Залишився один. Він хотів забрати синів додому, але боявся, що не впорається один. Невдовзі зустрів жінку, з якою почали жити разом, але їй сини його не потрібні. Тому поставила питання, або вона, або діти. Він вибрав її. Про те, що пили вони також разом, батько говорити не став. Нещодавно дружина пішла від нього, знайшла іншого, кращого. Він залишився один. Хотів, щоб пробачили його, і жити разом.
Хлопці терпляче вислухали сповідь, потім піднялися, і пішли. Вони виросли, в них своя стежина в житті.
