Олег кохав Марину з того самого дня, коли сім’я дівчини переїхала в будинок по сусідству. Хлопець знаходив різні приводи аби піти в гості та побачитися з дівчиною. Вранці заходив по неї, щоб разом йти до школи, після уроків чекав на неї й проводжав додому. Хлопці з нього дражнилися й називали підкаблучником, а він не зважав й продовжував таємно кохати Марину.
У випускному класі він нарешті наважився зізнатися у коханні, але Марина не відповіла взаємністю. Вона сказала, що вже має хлопця, якого любить й планує побудувати з ним майбутнє. Олегові розбили серце, тож він навмисне обрав ВУЗ якомога далі від дому.
Перший курс пробіг непомітно, зайнятий новими викладачами, лекціями та сесією, Олег потроху забувався про Марину. Повернувшись додому на літні канікули, дівчина сама нагадала про себе. Хлопець пішов до річки покупатися, коли побачив Марину. Вона збиралася пригнути з мосту. Олег встиг в останню секунду й міцно заключив дівчину у свої обійми.
-Геть уже розумом поїхала через свого коханого? – сердито запитав у неї Олег.
Марина розплакалася, а пізніше розповіла сусідові про те, що сталося. Вона вагітна, коли розповіла про це хлопцеві, він нагримав на неї й сказав, що більше не хоче її ні бачити, ні знати. Ще й додав, що дитина ця не його, а нагуляна.
-Мене мати приб’є, коли дізнається, а позбутися дитини я не можу. Уже кілька разів пробувала, але не можу. Це ж маленька людина, яка уже живе у мені.
-То виходь за мене заміж! Скажемо усім, що дитина моя. Я тебе ніколи не ображу, все зроблю заради вашого з малюком щастя.
Так і зробили. Батьки швидко справили весілля й допомогли дітям купити будинок в селі. Марина взяла академічну відпустку, а Олег перевівся на заочну форму навчання, щоб мати змогу влаштуватися на роботу й заробляти гроші для своєї молодої сім’ї. Спершу все було добре, дружина дивилася за дитиною, поки Олег пропадав на роботі. На вихідних він допомагав Марині з дитиною та хатніми справами. Вечорами усі разом гуляли з донечкою.
Відсвяткувавши перший рік життя Надійки, Марина заявила, що бажає відновитися в університеті. Дружина обіцяла провчитися місяць-два, а потім перевестися на заочну форму навчання, щоб повернутися та глядіти Надійку. Олег запевнив кохану, що все буде добре. Поки він працюватиме з дитиною сидітиме його мати. Спершу Марина часто телефонувала, запитувала про дочку, цікавилася справами чоловіка та поступово її дзвінки стали все рідними, доки й зовсім не затихли.
Олег уже мав намір їхати та шукати дружину, але отримав від неї листа. Вона просила зрозуміти її та не намагатися зв’язатися. Сімейне життя Марині не сподобалося, бо так і не зуміла полюбити Олега й дитина для неї наче чужа. Розчарування та біль поселилися в серці молодого чоловіка. Кохання швидко переросло в ненависть. Він пообіцяв хай там як, а Надійка його дочка й ніхто цього не заперечуватиме.
Перший час Олегові допомагала мати, потім все частіше стала заглядати сусідка. Вона також була розлучена та виховувала сина. Батьки переконали Олега, що варто завести нові стосунки, адже Надійці потрібна мати. Чоловік послухався та запропонував Руслані з’їхатися. Схоже вона тільки того й чекала. Не минуло й години, як вони із сином перенесли усі речі в будинок Олега.
Все б нічого, але син Руслани та дочка Олега не могли порозумітися. Хлопця дратував плач дитини, він відмовлявся бавитися з сестричкою й кричав, що хоче жити у кімнаті Надійки, бо та більша та краща, а для чого малій дитині вона взагалі потрібна. Олегові це не подобалося. Він неодноразово розмовляв з хлопцем щодо його поведінки, але той все одно не слухався. Руслана стояла на боці сина й конфліктувала з чоловіком.
Зрозумівши, що нічого путнього з цих стосунків не вийде, Олег попросив звільнити його дім, одна Руслана уже пригрілася. Вона заявила, що вагітна й нікуди не піде, адже Олег зобов’язаний тепер дбати про них усіх. Чоловік поки що сумнівається у правдивості її слів й чекає візиту до лікаря. Навіть якщо Руслана справді при надії, він не дозволить їй ображати дочку та ставити сина на перше місце. І чому я так не щастить із жінками?
