Звуть мене Галина Федорівна. Мені 60 років. Мешкаю я у селі. Два роки тому напроти моєї хати придбала будинок молода пара. Раніше там баба Марина жила. Вона померла, а її син вирішив продати свій спадок.
Нові сусіди були привітними та дуже вродливими. Вони відразу познайомили нас зі своєю зворушливою історією кохання. Виявилося, що Оксану майже з-під вінця вик pав Олег. Вона повинна була вийти заміж за іншого. Вже й дата весілля назначена була. Однак зустріла Олега. Вони закохалися один в одного і дівчина скасувала весілля з нареченим.
Через місяць Оксана та Олег заручилися. Їхні батьки не підтримали цей шлюб і відразу запевнили молодих, що сподіватися вони можуть лише самі на себе. Молоді чоловік та жінка взяли гроші у кредит, щоб купити власне житло та зробити ремонт. Вони зрозуміли, що підтримки не дочекаються від батьків.
Олег вирішив повернути гроші у банк, їздячи на заробітки. Вдома його частенько не було. А тільки він за поріг – у молодої дружини відразу весела та гамірна компанія. Не хотілося їй на самоті сидіти. На роботу не ходила, дітей не було.
У цьому будинку молодь збиралася мало не щодня. Шашлики готують, багаття палять, музика на все село. Усю ніч собаки від того галасу дзявкають та завивають. І так до ранку.
У мене чутливий сон. Не могла до ранку заснути, хоч і кватирки усі зачиняла. На зауваження сусідів Оксана реагувала тимчасово: поки скажеш їй, що заважають – день-два тиша, а далі знову те ж саме починається. Дільничий інспектор теж на скарги не реагував. Говорили ми і Олегу, та він не вірив. Чоловік був впевнений, що дружина не може йому зрадити і повністю довіряв їй.
А якось повернувся Олег без попередження. Аж вночі у домі гулянка! Тоді він на власні очі побачив ту картину, яку ми йому описували. Звичайно ж, чоловік розгнівався. Дійсно – сам на роботі, працює, як віл, а дружина розважається. Він зірвався. Почав викидати речі Оксани з будинку. Через декілька хвилин з будинку пішла уся «чесна компанія». За цим я спостерігала з вікна своєї кухні.
А зранку все втихомирилося. Олег з Оксаною разом збирали розкидані на подвір’ї речі. Було видно, що помирилися молоді люди.
Ми вже думали, що нарешті спокій буде. Однак через тиждень чоловік знову поїхав, а Оксана почала вечірки влаштовувати. Ми, як сусіди, не знали навіть, що робити з цим безладом.
Одного разу перестріли цю любительку голосних компаній. Я сказала їй такі слова:
– Слухай ти, дорогенька! Ми щасливі, що ти молода і весело час проводиш. Але якщо ти не припиниш ці гулянки, то ми знімемо відео на телефон і відправимо його Олегу. Щоб він побачив, як ти розважаєшся, доки він непосильно працює!
– А що тут такого? – промовила вона. – Я не зраджую чоловіку. У нас міцна сім’я. Ви просто заздрите нам.
– Нам без різниці до ваших стосунків. Ми просто хочемо спокійно спати уночі. Ти ж тут не одна живеш! Тому вихід лише один – ми повідомимо Олегу, чим ти займаєшся, поки він відсутній вдома.
– Він не повірить… – самовпевнено відповіла вона.
На цьому наша розмова закінчилася. Я не знаю, чи ця бесіда, чи щось інше таки вплинуло на подальше наше життя. Більше проблем з шумною сусідкою у нас не було. Згодом її чоловік знайшов роботу у місті і щодня повертався додому. Можливо, це і врятувало їхню родину.
