Майже кожен у своєму житті робить помилки, за які потім дуже соромно. Інколи ми розуміємо це вчасно, а інколи ні.
Так і трапилося у житті Олега. Він з самого дитинства соромився своєї матусі. Так вийшло у житті Марини, мами Олега, що у неї одна рука була коротша за іншу. Взагалі життя у жінки виявилося складним. Батько Олега їх покинув, як тільки дізнався, що Марина вагітна. Тому жінка повинна була працювати на двох роботах, щоб вижити разом з сином.
Через те, що у неї ліва рука була коротша за праву, то жити їй було трішки гірше, адже рука нерідко боліла. А робота у Марини була тяжка. Працювала на заводі з виготовлення м’ясних виробів. Та, на жаль, Олег всього цього не помічав. Він бачив тільки недолік мами – її коротку руку, за яку над хлопцем ще змалечку знущаються однолітки.
З дитячого садочку Олег чув лише докори від інших дітей про маму. Хлопець не хотів, щоб мама його забирала з дитячого садочку. Адже постійно чути про те, яка у нього крива мама йому набридло.
Ось саме через ці докори Олег і сам зненавидів свою неньку. Ще змалечку він мріяв вже втекти з дому та ніколи сюди не повертатися та не бачити своєї мами. А вона все своє життя присвятила синові. Хотіла, щоб її кровинка ніколи ні в чому собі не відмовляла. Її син навчався в найкращій школі міста, ходив завжди у новому, модному одязі та, навіть, на відпочинок у дитячі табори майже кожного року їздив. Натомість на себе Марина ніколи нічого не витрачала. Жінка просто на собі поставила хрест та жила тільки заради сина. Який у свою чергу ніколи цього не помічав та ні разу за своє життя не подякував матусі за зусилля, витрачені на те, щоб його дитинство було щасливим.
Все своє шкільне життя в Олега в голові були лише одні думки, щоб скоріше вступити до вищого навчального закладу в іншому місті та поїхати геть звідси та не чути докори з боку одноліток. Навчався він дуже гарно, додому приносив тільки оцінки «відмінно». Все це не просто так, адже у нього була мета – виїхати з цього міста.
З одного боку Олегу необхідно було захищати його маму перед злими однолітками та бути на її боці, адже ріднішої людини у його житті немає. Натомість хлопець, навпаки, піддався впливу маси та став і сам бачити у своєї неньки тільки недоліки.
Вдома син зі своєю ненькою спокійно не говорив. Постійно кричав, грубив та ніколи не був ввічливим до неї. А мама у відповідь завжди тільки посміхалася та на всі докори відповідала спокійно та з засмученою посмішкою на обличчі.
Для Марини час плинув швидко. Не встигла вона й кліпнути, як її синок вже закінчував школу та складав вступні іспити до вищого навчального закладу міста Києва. Та й сам Олег був безмежно радий та щасливий, що нарешті зможе вирватися з цього міста. Він сам собі сказав, що ніколи більше сюди не повернеться.
Так насправді й вийшло. Олег вступив навчатися туди, куди мріяв все життя. Там знайшов своє кохання, одружився та влаштувався на гарну роботу. Його життя склалося найкращим чином. Зараз він має красуню дружину та двох синів, працює в дуже престижній фірмі та має все, про що він завжди мріяв.
Тільки ось про свою маму він зовсім не згадує. За всі роки чоловік і правді ні разу не відвідав рідне місто та свою неньку. А по телефону поговорив лише декілька разів, і то, тому що мама телефонувала.
А одного разу, без попередження, його вже старенька ненька приїхала до свого сина погостювати. Вона його не бачила вже дуже багато років, а онуків своїх тільки на фотографіях. Олег зовсім не був радий бачити свою неньку. Він як завжди, замість лагідних та привітних слів тільки обурено запитав навіщо вона приїхала. А сама Марина говорила синові, що відчуває, що скоро помре, тому приїхала попрощатися з ним та онуками. Олег ці слова не брав зовсім до уваги, тому намагався якомога скоріше випровадити неньку з їхнього будинку. Сам купив їй квитки назад додому та навіть відвіз на вокзал.
Через деякий час сталося горе – померла Марина. Про це розповіла Олегові сусідка Марини. Чоловік не наважився приїхати на похорон своєї мами, а тільки на сорок днів. Йому дорогу до кладовища та могилки мами показувала сусідка. А поки вони їхали у машині, вона йому розповіла одну дуже цікаву історію.
Виявилося, що коли Олегові було всього півтора року, вони разом з мамою потрапили в аварію. Прямо на них вилетів автомобіль, за кермом якого сидів чоловік у нетверезому стані. А Марина, щоб її син не постраждав, весь удар взяла на себе. Тому так вийшло, що після багатьох операцій їй довелося укоротити її ліву руку.
Олег вмить побілів. Йому одразу стало соромно перед ненькою, що він своєю поведінкою псував їй життя. Але вже було запізно. Чоловік майже до ночі стояв біля могилки мами та просив у неї пробачення. Він знав, що вона його пробачила, але у душі чоловіку було дуже тяжко та соромно за такі його слова та вчинки.
