Мабуть, ніколи мене не перестане дивувати людська наївність і людська нахабність. Часи минають, все змінюється, а це залишається вічним.
Річ у тім, що я знаю одну стареньку, яка потрапила в доволі складну ситуацію. Живе вона в хатинці в передмісті. Більшість жителів там – старенькі бабусі і дідусі. Мало того, що побудували собі будиночки, то збоку на території вирішили звести невеличкі хатинки, щоб здавати їх в оренду. Самі розумієте, пенсія маленька, виживати за щось треба.
Олена Романівна ж здавала великий двоповерховий дім, який побудували їй діти. Загалом, я завжди сиділа в Інтернеті, моніторила соціальні мережі, тому і запропонувала старій, що там можу знайти для неї жителів. Вона погодилась, та скоро зателефонувала і повідомила, що вже не потрібно нікого шукати. Нібито якась гарна пара сама її знайшла і вже хочуть заселятися.
Та минув тиждень і жінка зателефонувала до мене знову. І вже не в піднесеному настрої, а вся в сльозах. Виявилось, цих жителів направила до неї сусідка. Вони ж із собою нічого не мали, ніяких речей. Ні постелі, ні посуду, ні одягу. Поки грошей вони дати не могли. Сказали, що вже шукають роботу і з першої зарплатні віддадуть відразу за 2 місяці проживання.
Олена Романівна пожаліла молодих. Подумала, що якщо й без речей, то, напевно, якась складна життєва ситуація. Навіть посуд їм виділила, постелила свою постіль. Степан і Ірина пообіцяли, що через тиждень приїде їхній друг і привезе гроші, одяг та інші речі.
На цей момент розповіді мені відразу стало ясно, у чому схема шахр айства. Та перебивати не стала. Нехай старенька виговориться.
На наступний день Іра похвалилась, що її взяли на роботу касиром. Скоро вона отримає частину зарплатні і зможе віддати трішки за проживання. А через чотири дні Степан поїхав нібито допомагати другові перевозити їхні речі.
Такими байками жінку годували ще декілька днів. Весь цей час вона турбувалась про квартирантів, навіть їсти їм готувала із власних продуктів. Та Стьопа так і не повернувся в дім, а згодом зникла і дівчина. Олена Романівна намагалась додзвонитися до них, та, очевидно, що це було даремно.
І тільки зараз вона усвідомила, як жорстоко її кинули.
