Сьогодні Валентина і Петро святкують день народження свого сина Олексія. Йому виповнилося десять років. Хороший хлопчик, працьовитий. Коли став підростати, виявилося, що не в батьків удався. Маленький кругленький. На таких дівчата не дивляться. Страждав від цього. Але що є, то є. Після закінчення школи вступив у інститут. Студентське життя захопило Олексія. Навчався гарно, але дівчата не звертали на нього уваги. Про високих, довгоногих і не мріяв. Тому що зріст у нього маленький, таким дівчатам по плече буде. До того ж схильність до повноти не давала виглядати струнким. Вони зверталися до нього часто, конспект переписати, чи допомогти з курсовою.
В той день, коли святкували вручення дипломів, студенти домовилися піти до однієї з дівчат святкувати додому. В неї великий будинок, батьків на той час дома не було. Взяли з собою Олексія. Добре погуляли, хлопець перебрав трішки. Коли зранку проснувся, був здивований. Вони в одному ліжку з Оленою, в чийому будинку святкували, Олексій погано пам’ятає, що було того вечора, а те, що завалилися спати разом із дівчиною, згадав.
Проснувшись, Олена сказала, що продовження не буде, тому розпрощаємося. Олексій знайшов хорошу роботу, якраз по професії. Йому виділили гуртожиток. Обіцяли дати квартиру, якщо зарекомендує себе з гарної сторони. Олена знайшла його через два місяці. Вона призналася, що вагітна від нього, і сама ростити дитину не збирається. Якщо йому дитя не потрібне, то вона зробить щось. Олексій запевнив, що він кохає Олену і просив вийти за нього заміж.
Незабаром одружилися. Сімейне життя не складалося. Дружина завжди була чимсь незадоволена. Постійні сварки не додавали миру в їхню сім’ю. Через певний час в них народився синок Олег. Чоловік радів, нарешті повноцінна сім’я. Ну і що, що Олена постійно прискіпується, з часом звикнеться і все буде добре. Але коли одного разу увечері Олексій прийшов додому. Син плакав, дружини не було. На столі лежала записка. Олена писала, що вона йде від нього, тому що ніколи не кохала. Заміж вийшла через вагітність. Сина залишає на чоловіка, тому що їй він не потрібен. Хоче почати жити з чистого аркуша.
Так Олексій залишився один з тримісячним Олегом. Тяжко чоловікові прийшлося. Працювати потрібно, щоб жити було нащо. За сином дивитися. Спочатку взяв відпустку, потім найняв няню, яка сиділа з хлопчиком удень. Увечері й до ранку Олексій справлявся сам. Пройшов деякий час, Олег ходив у дитячий садок, тому няня їм більше не потрібна. Олексій ходив на роботу. З часом зрозумів, що на заробітну плату їм удвох тяжко виживати. Тому почав шукати чим зайнятися, щоб відкрити свою справу. В той час багато хто переходив на купівлю-продаж і працювали на себе.
Спочатку Олексій відкрив невелике кафе, де можна поїсти за недорогі кошти. Діло пішло, відкрив ще одне, потім ще і ще. Сьогодні в нього мережа кафе з недорогими цінами. Що цінується найбільше для простих людей. Олег виріс, відучився. Наразі працює з батьком. Хлопець вдався у свою маму обличчям і постаттю.
Нещодавно одружився на гарній дівчині, чекають поповнення. Живуть недалеко від тата. Олексій пишається своїм сином. Іноді думає, що якби не потрапив у ліжко разом з Оленою. Інша доля була б у нього, але іншої не треба. Він любить свого сина і пишається ним. До речі мама не з’явилася ні разу. Як вона жила всі ці роки невідомо.
