Іван з Оленою одружилися два роки тому. Жили вони добре, окремо від батьків. В гості ходили по черзі, то до батьків Олени, то до батьків Івана. Інколи залишалися ночувати, щоб не їхати додому в ночі. Так трапилося і того разу. День народження святкували мами Олени. Добре погуляли, весело. Випили, співали жартували.
Коли прийшов час лягати спати, Івана не могли втихомирити. Поривався далі продовжувати гулянку. Та тато справився з зятем, який ніяк не вгамовувався. Поклали спати у вітальню. Взагалі вони з Оленкою, коли ночують, лягають спати у спальні. Але цього разу Іван заснув там, де залишив його тесть. Оленка вклалася біля чоловіка, а мама з татом пішли в спальну.
Оленка проснулася від того, що поруч немає чоловіка. У квартирі тихо. Вона стала, пішла його шукати. На кухні горіло світло, але Івана там не було. Заглянула в ванну, також немає. Пішла глянути в спальню, побачила картину.
Тато спить під стіною, мама скраю. Іван намагається вкластися поруч, але постійно спливає на підлогу. Від його метушні проснулася мама. Хотіла скрикнути, але побачила мене і заспокоїлася. А от Івана ніяк не могли відвадити від мами. Він міцно тримав її руку, і намагався лягти, при чому очі його закриті. Олена не стерпіла, і болісно вдарила Івана по голові. Він відкрив очі й в замішанні переводив погляд із мами на мене. Потім різко випустив її руку.
Вранці ми всі довго сміялися з Івана, але з того часу мама сказала, краще оплачуватиме нам таксі, але щоб ночували ми вдома.
