У мене складна робота, кожного дня трапляються якісь конфузи. Якщо зміна пройшла без пригод, то диву дивуюся. Працюю я у лікарні вже 14 років. Переходила з відділення у відділення поки не зупинилися на пологовому.
Поступила до нас серед ночі молода дівчина з переймами. Вередлива така, за кілька годин встигла вивести все відділення. Попросила зателефонувати її «масіку», дала телефон. Я набрала, після кількох гудків слухавку підняла якась жінка. Запитала, хто я така й чого так пізно телефоную.
Довелося все пояснювати, що у нас тут породілля, яка дала цей номер, але я, мабуть, помилилася.
-Ні, це я, мабуть, помилилася, коли вийшла заміж за такого кобеля. Дякую, що повідомили – жінка слухавку поклала, а тут та молода не своїм криком свого масіка кличе. Дурдом сонечко просто.
Забрали породіллю на роди, я тим часом зайнялася оформленням документів. Почула цокіт каблуків, підвела голову й побачила дуже вродливу жінку років тридцяти.
-Вона вже народила? – запитала у мене знайомим голосом, я тут же зрозуміла, що це дружина «масіка».
–Уже забрали, але новин ще не було. Не хочу вас засмучувати ще більше, але вам тут не можна бути. Лише члени сім’ї.
-Найголовніший член нашої божевільної сімейки у відрядженні. Рахуйте, що я для неї старша сестра. Посиджу тут, зачекаю, а ви напишіть, будь ласка, список усього необхідного. Я куплю.
Божечки, це ж яке терпіння треба мати, щоб так вчинити. Олеся Романівна не відходила від коханки чоловіка ні на мить. Та родити сама не змогла, кесарів розтин робили. Так дружина «масіка» новоспечену матусю з ложечки годувала й дитину сама бавила, нікому більше не довіряла.
На виписку з’явився той самий «найважливіший член сім’ї» з квітами та подарунком. Коли дружину побачив, мало не знепритомнів. Скандал такий почався, що довелося охоронців викликати. Коханка, коли почула, що її «масік» від дружини йти не збирається, заявила, що дитина їй за таких умов не потрібна. Взяла листок й написала відмову.
-Зате мені потрібна – підхопила Олеся Романівна. – Мабуть, така вже моя доля після когось щось мати. Чоловік перед нею навколішки впав та казав, що ще ніколи не бачив такої святої жінки. Власне кажучи, як і ми.
