У нас із сестрою була велика різниця у віці. Я була пізньою дитиною у батьків. Схоже тато розраховував, що вдруге мама порадує його сином та не склалося. Отримав батько ще одну доцю. Зі старшою сестрою Олесею ми були не надто близькі. Можливо різниця у віці заважала нам знайти спільні теми для розмов. Попри це, сестру я любила й була готова заради неї на все.
Коли я випускалася зі школи, Олеся закінчувала магістра. Ще на третьому курсі вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Усі прекрасно розуміли, що будемо справляти весілля. На жаль, ці плани перервало велике нещастя. Наших батьків не стало. Залишилися ми з сестрою одні.
За заповітом батьки залишили свою двокімнатну квартиру нам обом. Я свою частину вступила сестрі, адже вона планувала будувати власну родину, а я тільки заважатиму молодому подружжю. Тому зібрала свої речі та переїхала жити до бабусі.
Бабця Катря, попри усі негаразди, залишалася людиною веселої вдачі. З нею ніколи не бувало сумно. Вміла старенька підтримати у важку хвилину та розрадити мудрою порадою. Не знаю, якби склалося моє життя, якби не вона. Не те щоб я планувала весь свій вік жити з бабусею, але, чесно зізнатися, я не поспішала переїздити від рідної.
Закінчивши навчання, влаштувалася на роботу. Там і познайомилася з Артемом. Хлопець своїм характером був чимось схожий із бабусею. Ми швидко знайшли спільну мову. З ним було просто та добре. Артем став моєю новою розрадою. Вперше за останні декілька років я знову відчувала себе щасливою. До речі, бабуся мій хлопець теж сподобався.
З Олесею ми зустрічалися дуже рідко. Роки, прожиті окремо, не змогли нас поріднити. За цей час вона встигла стати матусею. Племінника я бачила всього лишень 4 рази. Та мені й того вистачило. Перебувати в компанії Олесиного чоловіка просто нестерпно. Він ще той скнара.
Нещодавно у нас з Артемом була перша річниця стосунків. Хлопець влаштував мені романтичну вечерю, а потім трішки шокував своєю пропозицією: «Проживімо разом усе життя» – сказав мій романтик та дістав із кишені каблучку. Я відповіла однозначним так. Бабуся була першою з ким я поділилася, але вияснилося, що ця партизанка знала все раніше мене. Вона допомагала Артемові вибирати каблучку.
На розписі були лише я й Артем. Відсвяткували втрьох, запросивши бабусю. Олеся відмовилася приходити, бо у чоловіка були якісь справи, а батьки Артема були за кордоном. Тепер ми мали нашу маленьку сім’ю, тож варто подумати про свій куточок.
Жити з бабусею не варіант, винаймати квартиру дорого, а взяти іпотеку страшно. Раптом виникнуть проблеми із роботою й не буде чим плати по кредиту. Думали гадали, як краще робити довго. Несподівано цю проблему вирішила бабуся. Зізналася мені, що покійний дідусь залишив після себе квартиру. Правда вона знаходилася в іншому кінці міста й там жили квартиранти, але вона швидко розв’язала цю проблему.
Звісно, ми зраділи та погодилися переїхати якомога швидше. Уже через тиждень святкували новосілля. Саме в цей момент на порозі нашого дому з’явилася Олеся. Сестра привітала нас, подарувавши постільну білизну. Потрібний подарунок. Ми трішки поговорили. В основному всі питання стосувалися цієї квартири. Чия вона, звідки, скільки ми платитимемо. Я розповіла їй правду Олеся поспішила на вихід.
Уже наступного ранку до нас завітала бабуся. Розповіла, що і до неї приходила в гості дорога онука. Правда не з добрими намірами. Олеся сварила бабцю за жадібність й егоїзм. Вимагала, щоб вона подарувала квартиру їй, адже у неї складний період у стосунках й вона планує розлучатися з чоловіком.
Бабуся на провокації Олесі не повелася. А щоб та не розкочувала губу пояснила: «У тебе, дорогенька, є квартира. При чому твоя менша сестра тобі уступила і свою долю. Про всяк випадок, хочу пам’ять освіжити. Тож про мою квартиру можеш забути, бо вона відтепер належить Оленці»
