Олеся з Романом живуть на одній найманій квартирі уже пів року. Олесі добре з цим чоловіком. Але їй хотілося більшого. Щоб одружитися, разом планувати майбутнє. А так інколи дівчині здається, що Рома її не кохає. І Людмила, подруга її, весь час про це говорить. Мов, якби кохав, то давно одружився, а так тільки голову морочить. Радила кинути чоловіка і шукати іншого, який покличе заміж. Але Олеся слухати не хотіла таке, адже кохає чоловіка.
Подруга заздрила дівчині. Вона всякими силами умовляла Олесю відчепитися від Романа. Адже вона, Людмила, перша покохала чоловіка. І треба ж було знайомити їх. Роман відразу почав приділяти знаки уваги Олесі. А на неї більше не дивився. Людмила затаїла злобу на подругу. Як їх розлучити, ніяк не могла придумати. Вже що тільки не вигадувала про Романа. Що бачила його з іншою, не прийшов ночувати, значить розважається з другою, але марно, не вірить подруга.
У Олесі радісна звістка. Вони з Романом чекають дитину. Чоловік як дізнався, відразу повів її в загс. Подали заяву. Весілля через місяць. Людмила мило посміхалася, а в самої в душі буря. Вона не може допустити, щоб ця Олеся відняла у неї хлопця. Що тільки не придумувала, але все марно. Вичитала в інтернеті, що є такий чай, від якого викиди трапляються. Дістала той чай, прийшла в гості до подруги. Коли сіли за стіл, підлила в її чашку.
Як на те, Олесі стало погано. Вона бігла в ванну кімнату, зачепила чашку, вона впала на підлогу. Чай розлився, чашка побилася. Додому Людмила йшла зла. Вирішила що не ходитиме до них. Нехай живуть, якщо все проти неї. На весілля прийшла. Посиділа скромненько, привітала молодих. Не дочекавшись закінчення свята, пішла звідти. Не може бачити щасливу подругу. В самої аж перевертається все в середині від їхнього щастя.
У Олесі й Романа народилася дівчинка Кіра. Одного разу зустріла їх Людмила, коли вони прогулювалися парком, котили спереду візочок із донечкою. Олеся рада зустріти подругу, давно не бачилися, запрошувала до них у гості. Адже Людмила не бачила їхню нову квартиру. Батьки постаралися. Скинулися з обох боків і купили для молодих квартиру. Чому з дитиною ходити по чужих квартирах.
Від тих пір вони знову часто бачилися. Людмила приходила, допомагала Олесі гуляти з малою. В душі подруги біль вщухав. Тому зустрічалися як і раніше, говорили про все. Одного разу Олеся повідомила, що Роман поїхав у відрядження на тиждень. Їй сумно без коханого чоловіка. І знову в голові Людмили почав складатися план, як спекатися ненависної Олесі. Чоловік звичайно журитиметься.
Але поруч буде Людмила. Вона підтримуватиме його в тяжкий час, і надалі залишиться з ним. Але як придумати так, щоб ніхто не запідозрив її. Одного разу вона телефонувала Олесі, щоб виходила, підуть прогуляються. Заодно і Кіра свіжим повітрям дихатиме. Дівчина погодилася. Через десять хвилин вона з візочком, у якому спала донечка, вийшли на вулицю. Прийшли до парку, де домовилися зустрітися з Людмилою. В дальньому куті парку Людмила сіла на лавочку і дістала термос із чаєм. Запропонувала подрузі випити теплого чайку. Від випитого Олесю клонило в сон. Вона тут же сповзла на землю непритомна. Людмила злякалася, що натворила, побігла геть.
Олесю знайшла двірничка під ранок. Дитя охрипла від крику. Жінка послухала дівчину, дихає. Викликала швидку допомогу. В лікарні виявили снодійне в організмі. Роман, який вже приїхав додому, від почутого, що розповіла дружина, хотів написати заяву в поліцію. Але Олеся заспокоїла, що з нею наразі все добре. А Людмила усвідомила що накоїла, втекла з міста.
– Вона ж тебе кохає, Романе, тому й намагалася якось тебе вернути. Вона не повернеться. І так себе наказала. Нехай живе.
