У Ольги з братом Романом різниця у віці три роки. Роман старший за сестру. Так сталося, що Ольга вийшла заміж на пів року раніше, ніж одружився Роман. Сказати, що в них теплі, дружні відносини, ні. В дитинстві постійно сварилися, та й коли виросли теплих відносин між ними не помітно. Але з дружиною брата Ольга підтримує теплі стосунки, навіть можна сказати, що між собою подружилися.
Діти в них однолітки, що старші, що молодші. Так що у Тані й Ольги загальна тема завжди знаходиться. Коли діти були маленькі, вони допомагали одна одній. Якщо Ользі потрібно кудись піти, Таня сидить із дітьми. І навпаки, Ольга сидить із дітьми Тані, якщо в неї справи.
Так було до тих пір, поки Ольга з чоловіком не затіяли ремонт. Брату з дружиною дозволяли приходити в гості, але без дітей. Тому що, як пояснила Ольга, вони можуть їм зіпсувати дорогий ремонт, шпалери обписати, чи меблі подряпати. Від почутого Таня відмовилася взагалі приходити до сестри чоловіка. Це ж треба таке придумати. А діти Ольги ніякої шкоди не заподіють шпалерам, чи меблям? Чи вони, дивлячись на своїх нащадків, думають, що і Романові діти такі?
Так чи інакше, але стосунки розладилися. Ольга не вважає себе винною, вона сказала те, що думає, навіщо ображатися? А Таня сказала, що поки Ольга не вибачиться, ходити до неї не буде.
Та скоро Ольга сама телефонувала до Тані. Плакала, просила поради. Розповіла, що чоловік пішов до іншої, залишив її з дітьми. А вона, між іншим, ще й вагітна. Таня відповіла, що Ольга повинна сама вирішити, як їй краще зробити. В такому ділі поради не дають. Довго ще Ольга плакалася, просила приїхати, підтримати її. Щоб приїздили з дітьми, вона рада бачити племінників.
Але Таня не збиралася їхати. Сьогодні запрошує, а завтра знову не впустить? Підтримає морально, але їхати звалити всі хатні справи Ольги на себе, Таня не готова. Адже в неї своя сім’я. Нехай у своєї мами знаходить підтримку.
Надія Петрівна, коли діти одружилися, заявила, що віднині вона влаштовує своє особисте життя. Вона одна виховувала Романа й Ольгу, вивчила, одружилися. Допомогла, чим змогла. Надалі, сказала, самі собі повинні давати раду. Так що няньчити онуків, то не її справа. Прийде як гостя, посидить і йде у своє нове життя, де з’явився чоловік.
А Ольга у розпачі. Дитину вирішила залишити, але хто допоможе їй?
