Єгору скоро тридцять років, а він не одружений. Сам сором’язливий, а дівчата до нього не підходять. Роки ідуть, а він все один. Так і живе удвох із мамою. Вона вже не надіється що колись син приведе в дім невістку. Не няньчитиме онуків. Так і житимуть удвох. А вона, Лідія Тимофіївна вже старенька, здоров’я підводить.
Ольга Семенівна працює разом із Єгором. Вона бачить, що хлопець хороший, тільки дівчат соромиться. Скільки разів говорила йому, щоб підійшов, привітався, запитав як звуть. А надалі найдеться тема для розмови. Єгор підходить до дівчини, стане поодаль, потопчеться і назад іде. Ольга Семенівна тільки сердиться на нього. Ну гарний же хлопець, а нерішучий.
Якось до неї приїхала племінниця Анна. Хороша дівчина, виповнилося двадцять п’ять років, а незаміжня. Ольга Семенівна запитує, чи є в неї хлопець. Дівчина відмовляється. Часу не було дивитися на хлопців. Спочатку вчилася, наразі на роботу влаштувалася. Поки звикнеться, не встигає на чоловіків задивлятися.
Ольга Семенівна вирішила познайомити племінницю з Єгором. А що, гарна пара з них вийде. Тому вже наступного дня запросила чоловіка до себе додому. Сказала, що поличку прибити потрібно. Знайомство пройшло невимушено. Анна тримала поличку, Єгор прибивав. Потім пили чай. Розмовляли. Вечір видався зворушливий.
Наступного дня Єгор знову прийшов до Ольги Семенівни. Запросив Анну на побачення. Так розпочалися їхні зустрічі. Через пів року одружилися. Питання про житло не виникало. Єгор відразу сказав, що жити будуть у нього. Трикімнатна квартира, і мама часто хворіє, не може син її залишити одну. Анна не проти. Тим більше коли знайомилися, бачила, що подобається Лідії Тимофіївні.
Жили добре. Мама Єгора раділа, нарешті син одружився, і невістка в неї хороша. А коли Ольга Семенівна розповіла, як їх познайомила, дякувала тій жінці. Якби не вона, то Єгор довго ходив би не одружений, чи й взагалі, знайшов би собі дівчину. Невдовзі народився син Андрійко. Лідія Тимофіївна допомагала, як могла. Ходити зовсім несила. Могла колисати онука, і то поміч.
Роки линуть швидко. Саша ходить в шостий клас. Бабусі Ліди вже немає на світі. Пішла із життя зі спокійною душею за свого сина. Ольга Семенівна давно на пенсії. Єгор і Анна не забувають її, опікуються нею, коли хворіє. Знають, що на пенсію багато не купиш. Тому коли йдуть до неї в гості, несуть продукти. Ольга Семенівна говорить, що давно вже сама нічого не купує. Не встигає за молодими.
Саша вважає її за свою рідну бабусю із маминої сторони, часто провідує. Інколи залишається ночувати. Ольга Семенівна радіє онуку. Все життя жила одна, а на старості в неї така гарна родина. Єгор і Анна до цього часу дякують їй, що познайомила їх. Якби не вона, то не зустрілися. І хтозна-як склалася їхня доля. Іще завіряють, що коли Ольга Семенівна стане зовсім старенька, доглянуть її. Тому щоб не задумувалася про таке.
