Оля та Саша уже кілька годин лінувалися піднятися з ліжка. Нарешті настав довгоочікуваний вихідний, суботній ранок і молода пара насолоджувалась ним на м‘якенькому ліжку до останнього моменту. От лише все зіпсував дзвінок у двері. Ніхто з них і підійматися не хотів, тим паче вони нікого не чекали, але удавати, що їх не має вдома вважали дурістю.
Саша взяв на себе відповідальність подивитися хто прийшов. Прочинив двері, а за ними стояла тітка, яка відразу кинулась його обіймати та кричати, як сильно вона весь цей час сумувала. Позаду стояв дядько, що ніяково посміхався.
⁃ І вам доброго ранку, а ви чому тут? – запитав хлопець, намагаючись приховати шок.
⁃ Ну що за питання такі з порогу? Ти нас заросли, он глянь скільки ми гостинців тобі й Олі привезли! А ми вже за столом все тобі розповімо! – промовила тітка, вказуючи на величезну сумку.
Незабаром з ліжка піднялась й Оля, що швиденько почала готувати для всіх сніданок і каву. Серед гостинців були й смачні пироги, які були виставлені на стіл, доки молода господиня ховала подароване варення та закрутки.
⁃ Олечко, ти все так далеко не ховай. Ми ж потім з чоловіком нічого не знайдемо, будемо лише вас діставати, а нам дружити потрібно. Ми ж тепер з вами будемо жити. Ми то свою квартиру продали! промовила тітка Аня, а дівчина не могла стримати сльози від почутого й вибігла геть.
Саша, який саме зробив пару ковтків кави, ледь не подавився, почувши те, що щойно видала тітка.
⁃ Це ви серйозно зараз? – запитав племінник
⁃ Ой, та годі вже, посміялися і досить! Ми у лікарню до вас у місто. Чоловікові моєму потрібно на тиждень лягти, я у вас тут поки поживу, а потім обов’язково додому, не хвилюйся. Та й ти ж знаєш, що ти наш найближчий родич, тому нашу квартиру ми продавати не будемо, а тобі залишимо.
Видно було як переляканий Сашко почав повільно і спокій видихати.
Наступний тиждень став справжнім випробовуванням для Олі, яка звикла жити за своїми правилами, адже тітка Аня не упускала можливості повчити невістку правильно жити, готувати улюблені пироги племінника та ідеально прибирати.
Лише коли посадили тітку та дядька на поїзд й повернулися у пусту квартиру, то змогли видихнути з полегшенням. Нарешті їх вільне та самостійне життя продовжиться.
