Ми з Миколою живемо чотири роки. Кохаємо одне одного. Але є одна проблема, діток не маємо. Я пройшла всі обстеження, говорять все в нормі. Чоловіку потрібно пройти перевірку. Нарешті його умовила. В нас на роботі об’явили на вихідних виїзд на природу. І звичайно без своїх других половинок. Микола мене відпустив розвіятися. Тим паче, що в нього робочий день.
На свіжому повітрі було добре, сиділи, розмовляли, співали пісні. Сподобалося. Тільки я сп’яніла, неначе випила трошки, а голова паморочиться. Встала щоб пройтися. Поруч іде Михайло, ми з ним сидимо поруч на роботі. Далі опам’яталася під вечір. Я лежу на траві, поруч Михайло. Дивиться на мене й усміхається. Щось інтимне було в тій посмішці. Зрозуміла, скористався моєю безпорадністю. А може він підсипав мені щось в стакан, що я не пам’ятаю нічого.
Коли повернулися до всіх, вже збиралися додому. Мені здалося, що нашої відсутності ніхто не помітив. Та що тепер? Дома Миколі не стала говорити, думаю, забудеться, але не вийшло. Через місяць зрозуміла, що вагітна. В цей час прийшли результати обстеження чоловіка. Вірніше прийшли вони набагато раніше, але я за своїми переживаннями не згадала про них. Коли відкрила конверт, прочитала, що Микола не може мати дітей. Виходить вагітна від Михайла.
Чоловіку так і не змогла сказати правди, не сказала про лист. А про те що я при надії, повідомила. Як же він радів. В мене серце краялося від того, що все життя прийдеться обманювати найдорожчу мені людину. Я умовила Миколу виїхати з цього району і купити квартиру в другому кінці міста. Роботу також знайшли там. Через дев’ять місяців в нас народилися близнята: хлопчик Саша і дівчинка Маша. Чоловік щасливий, я також. Дивлячись на нього як бавиться з дітьми я іноді думаю, можливо правильно зробила, що не зізналася йому. В нас гарна щаслива родина. От тільки й до сих пір не впевнена, приховавши правду, забуду колись про це.
До речі, листа з результатами обстеження порвала, щоб Микола не натрапив на нього. Мені навіть порадитися немає з ким щодо того як все відбулося. Батькам не говорила, подругам також. Боялася, щоб потім не вийшло, що чоловік дізнається. Я ви гадаєте, чи правильно я вчинила. Можливо потрібно було сказати правду, і я не краяла себе весь цей час. Адже нашим дітям по шість років. Ми йдемо в перший клас.
