О шостій ранку чоловік буквально викинув мене з ліжка. Я спершу вирішила, що це випадковість і просто не туди повернулась, але вже наступного ранку історія повторилася, як дежавю в погано змонтованій телепередачі. А все це почалось після нашої поїздки до його мами в село під Тернополем.
Ми прожили разом у шлюбі від сили пів року, але після цього «прокидання» я відчула святу місію подати документи на розлучення. Причина поведінки чоловіка просто вибила в мене з-під ніг килимок. Зараз усе розповім, але готуйте чаю з печивом, бо історія той ще борщ.
Я з дитинства росла в місті, і ні в кого там не було фанатичної любові до ранків. На сьогодні я співпрацюю з міжнародною компанією, тому часто мушу працювати по ночах. Коли в нас уже новий день, у них ще суцільна ніч ось і лажу всю ніч із ноутбуком, мов домовленість з інопланетянами маю.
Мого чоловіка звуть Сенько типовий хлоп з села. Навіть коли ми переїхали до Львова, у нього залишилася одна основна традиція: шоста ранку, і «Де моя яєчня? Чому я ще без кави?».
У нашій родині сніданок о сьомій це святе, поважно сказав мені Сеня на першому побаченні.
Я тільки засміялася: подумаєш, раніше поснідала раніше подрімала. За перші пів року подружнього життя я чесно старалася підлаштовуватися, коли не провтикала, і все ніби було ок.
Все перевернулося після нашої виїздки у село до його мами. Свекруха живе у типовій хаті з кришталевими вазонами, вічним запахом пирогів і легким натяком на вселенську мудрість. Я думала, зараз буде ідилія: домашній затишок, пиріжки і посиденьки під яблунею на подвірї. Але мене чекала реальність рівня незалежності як кішки на прийомі у ветеринара.
Вже за пару годин після приїзду я зрозуміла: тут мене зустріли не для релаксу, а для серйозної селянської школи життя. Свекруха за обідом не змарнувала жодної нагоди дорікнути, що я сплю, мов сова, і від того в хаті нема ладу.
Справжній сюрприз був наступного ранього.
Треба її піднімати, як заведено, сказала свекруха за сніданком, поки я ще міцно обіймала подушку. Як виявилось, Сеня раптом повірив у материнську педагогіку й вирішив влаштувати мені сільське перепрошивання біоритмів.
Коли мене вперше вирвали з ліжка, я ледь не підскочила до стелі.
Ти що, світом розмантувало? прошипіла я майже крізь зуби.
Будильник же не допомагає, а мама казала, що перевірений спосіб, відповів Сеня, ніби пояснював, як готувати борщ.
Я, взагалі-то, ночами працюю! Мені ж треба виспатись!
У нас у родині з дитинства так заведено, з учителем у голосі сказав Сеня.
Наступного ранку історія повторилась. Мене аж трясло: чи вони там з мамою обєдналися у команду «Геть дрімоту!», чи це такий сільський квест виживи у родині Сенька?
Після повернення до Львова я помітила, що Сеня зовсім змінився: зранку мамина пісня, ввечері мамина мудрість, навіть борщ тепер вариться тільки за маминим рецептом.
Ось сижу, збираю довідки для розлучення. Терпіння вже не залишило навіть записки.
А ви що порадите? Може, я й справді поспішила з рішенням, чи треба було хоча б раз спробувати курячий суп о шостій ранку?
