Оленко, ти отримала запрошення від Маряни?
Отримала. Та не піду я на це весілля, зітхнула я в трубку.
Як це не підеш? Це ж наша подруга! До того ж весілля буде розкішне виходить за закордонного бізнесмена, гулятимемо в елітному ресторані! захоплено скрикнула Світлана.
Ні, мені немає з ким іти. Ти ж знаєш, з Тарасом у нас усе скінчено. Самотня я не піду Маряна ж мене знову висміє!
Гаразд, заїду ввечері. Щось придумаємо, пообіцяла Світлана і відклала слухавку.
З Маряною та Світланою ми дружили з коледжу. Зі Світкою досі бачимось часто, а от Маряна кілька років як відправилась у Європу і ось тепер оголосила про весілля.
Вона завжди була зверхньою та самовпевненою, і навіть зараз запросила нас із «другими половинками». А в мене такої немає тому я й вирішила не йти, щоб не стати жартом для неї.
Світлана приїхала ввечері, як і обіцяла.
Оленко, у мене є ідея! Знайдемо тобі хлопця. Або чоловіка як забажаєш!
Що? Якого чоловіка? Що ти знову вигадала?
Світка була тим ще вигадником іноді від її ідей голова йшла обертом. Вона свято вірила, що безвихідних ситуацій не буває!
Все зясувала! Є такі агенції, де можна взяти чоловіка в оренду! Саме те, що нам потрібно!
Ні, це вже занадто! Мужика замовляти це ж смішно! обурилась я.
Оленко, не мужика, а чоловіка хоч і ненастоящого! Тобі що важливо? Щоб Маряна аж зівяла від заздрощів? То ж вперед! До того ж я вже подзвонила туди і все домовилась!
Світко, ну ти ж А звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?
Я замовила гарного, вихованого хлопця на пристойній іномарці. Достатньо? Завтра о 19:00 він чекатиме тебе біля кінотеатру. Обговорите деталі він може зіграти коханого чи нареченого, як забажаєш.
Почекай, а як я його впізнаю? І скільки це коштує?
Не переймайся, недорого. Він сам тебе знайде я надіслала твоє фото. Годі питань поїхали вибирати сукню на весілля!
Наступного дня я чекала біля кінотеатру. Трохи постоявши, сіла на лавку.
Добрий вечір, ви Олена? почувся приємний голос. Мене звати Богдан.
Я оглянула хлопця і залишилася в захваті. Світка не обманула: він був справді дуже гарний.
Олено, ваша подруга все пояснила. Не хвилюйтесь я чудово впораюсь з роллю вашого чоловіка. Це вам! Богдан усміхнувся і простягнув мені букет.
Ой, не треба було! я почервоніла.
Оленко, може, прогуляємось? Розкажіть про себе мені це знадобиться для ролі.
Так, звісно!
Ми кілька годин гуляли містом, потім Богдан записав мою адресу і пообіцяв приїхати у суботу.
Я була під враженням. Хлопець мені дуже сподобався я навіть не розуміла, нащо він обрав таку професію.
У суботу мені подзвонив Богдан.
Оленко, готова? Буду за 10 хвилин.
Так, так, виходжу!
Побачивши його біля підїзду, я мало не зомліла. Богдан стояв у дорогому костюмі біля розкішної іномарки. Він був настільки гарний, що в мене перехопило подих.
Доброго ранку, кохана! Сідай ми поспішаємо, посміхнувся він. Ну як я?
Так, прямо як справжній! засміялась я.
Весілля у Маряни було справді розкішним. Подруга зустріла мене з задоволеною посмішкою, але коли побачила мого «чоловіка», посмішка миттєво зникла. І не дивно її наречений був хоч і іноземець, але вдвічі старший, лисий і з пивним животиком.
Я була майже щаслива адже Маряна завжди глузувала, мовляв, я занадто скромна і нудна, щоб хтось мене справді полюбив.
Може, вона й була права, але сьогодні я довела зворотне. Богдан не відходив від мене ні на крок навіть не дивився на інших дівчат.
Оленко, ну як? Задоволена? прошепотіла Світлана.
Так, Світочко, дякую!
А Богдан тобі подобається? підміткнула подруга.
Дуже але нащо? Завтра він і не згадає про мене, зітхнула я. Так хочеться, щоб цей день не закінчувався.
Світка загадково посміхнулась і зникла.
Оленко, ти бачила наше місто вночі? раптом запитав Богдан.
Ні, зазвичай в цей час я вже сплю, засміялась я.
А даремно! Це неймовірна краса. Хочеш, втечемо, і я тобі її покажу?
Звісно!
Ми підійшли до молодят попрощатись.
Дякую, Маряно! Все було чудово! промовила я.
Справді сподобалось?
Так, чудове весілля! Але ми підемо хочемо побути наодинці, сказав Богдан і обійняв мене.
Ну що ж, йдіть! Була рада познайомитись із твоїм чоловіком! Маряна кин
