Яна була з тих людей, які завжди вміли заощаджувати кошти. Ще зі школи Яна пішла підпрацьовувати промоутером, а потім, зі вступом до університету, працювала на півставки. І ні, не тому, що грошей вдома не вистачало. Їй подобалось, що вона може самостійно, не просячи грошей в мами, забезпечити свої хотіли і ще й відкладати.
Дівчина мріяла про те, що колись побудує власний будинок. Жили ж вони з мамою в однокімнатній квартирі. Місця вистачало з одного боку, а з іншого хотілось деколи і усамітнитися, мати куточок, який контролює лише Яна.
Тому, коли дівчині виповнилось двадцять три роки, вона вже накопичила двісті п’ятдесят тисяч гривень. Старалась, працювала, відкладала от і заробила. Роботу знайшла дуже хорошу, тому за останній рік багато заощаджень змогла зробити. Мама ж Яни дуже хотіла переїхати в село. Стаючи все старшою, серце все більше просило природи, спокою. Хотілось втекти від міської метушні та не хвилюватись, чи будуть сусіди знову ствердити в неділю незрозуміло що.
Так жінка і зробила. Заявила доньці, що продасть квартиру та побудує на ці гроші хату в селі. Точніше відбудує ту стару хатинку, що залишив дідусь Яни. Дівчина розуміла бажання мами, тому погодилась. Але поки покупців не знайдеться Яна житиме в рідній квартирі.
На той час дівчина закохалась в Ореста. Він хлопець гарний, непоганий, доволі розумним видавався. Яна закохалась по самі вуха. Її не хвилювало, що Орест не заробляв стабільно хоч і мав хорошу роботу. В неї не було інтересу до його статків. Сама себе забезпечує більше, ніж добре.
Орест жив на орендованій квартирі, свого житла не мав. Тому навіть хотів набитись жити до Яни, але коли та сказала, що квартиру продають і вона там живе тимчасово, то одразу передумав і навіть трохи відсторонився від дівчини.
Коли ж мама Яни знайшла покупців квартири, то дала власній доньці місяць на те, щоб з’їхати. Їй було трохи байдуже, де буде жити донька. Мовляв доросла дівчина вже може сама про себе подбати. Тоді то Яна й переїхала до Ореста.
В квартирі хлопця одразу ж з’явився затишок, завжди смачно пахло та було комфортно проживати. Яна в іла створити затишок там, де ним і не пахло. Її не хвилював статус цивільної дружини. Вона просто кохала та чекала на пропозицію від Ореста, бо ж була переконана, що той також сильно кохає її.
Але дуже швидко в них почались проблеми. Орест ж не мав стабільного доходу. Тому доводилось жити на гроші Яни часто. Вона не розповідала про свої заощадження, як і казала її мати.
– Ці заощадження – лише твої і людям, які не перевірені часом, розповідати про них не можна. – Настановляла мати.
І навіть добре, що дівчина послухала мати. Дуже скоро Яна завагітніла і це стало причиною, чому вони з Орестом вирішили розписатись. Тоді переїхали в село до новоспеченої свекрухи. Та дівчину не злюбила та намагалась зробити все, щоб здихатись невістки.
Тоді вони переїхали жити до бабусі Ореста, яка заповіла йому свою хат та землю. Бабця була щаслива, що в неї тепер завжди буде компанія. Яна їй дуже сподобалась, тому вона всіляко допомагала, коли вона народила.
Яна ж, вирішивши трохи покращити стан будинку, дала трохи грошей із заощаджень, сказавши, що то відкладені з останньої зарплати перед декретом. Вони придбали все необхідне для переїзду та для дитини. Орест заглибився, став пихатим, бо ж вирішив, що те все він зробив і тепер господар в домі. Почав попрікати Яну цим.
А як вийшов на стабільну роботу, то став ще й кричати на неї,що вона на його шиї висить. Яна ж пригадувала йому час, коли, по-факту, він висів на її шиї, але він вміло ігнорував її слова.
Коли ж він почав рахувати, скільки чого за місяць Яна використовує та записувати в блокноти, щоб потім Яна віддала йому “борг”, за її утримання, терпець дівчини увірвався. Вона йому виказала все, що тільки могла. Зібрала речі, дитину, документи і пішла. За місяць розлучилась з цим бовдуром.
Приїхала до матері в село, але в тої вже повним ходом йшло особисте життя, тому прийняла вона доньку ненадовго. За той час Яна прийшла в себе, знайшла непоганий будинок в селі та придбала його. Трохи підлатала, прибрала, зробила його затишним та й все. Тепер там було комфортно жити.
Працювала вона віддалено, тому могла спокійно і про дитину дбати, і працювати, і по-трохи покращувати умови їхнього життя.
Добре, що змогла вирватись з шлюбу з таким пихатим дурнем. Навіть страшно уявити, що було б, якби Яна була слабша характером, або ж сліпою від кохання.
