Знаєте, хоч ми і вступаємо в шлюб з конкретною людиною, яку сильно кохаємо, проте не слід забувати про той факт, що в будь-якому випадку нам доведеться комунікувати, в тій чи іншій мірі, з родичами своєї другої половинки. В моєму ж випадку нам довелося жити з мамою чоловіка, тобто моєю свекрухою. Ви, напевно, скажіть, звідки ж береться стільки жахливих свекрух і куди поділися гарні? А я вам відповім. Просто про хороших рідко пишуть і розповідають, а ось коли стикаєшся з тим, з чим зіткнулася я, то дуже хочеться поділитися і озвучити свою проблему.
Все почалось з того, що ми з Орестом познайомились, коли він приїхав на навчання в моє рідне місто. Ми були в одному університеті, проте на різних факультетах, корпуси яких знаходились поряд. Так почалось наше кохання. Молоде, юне та пристрасне.
Згодом Оресту запропонували хорошу роботу в його рідному місті, через рік, після закінчення університету, тому ми, переїхали туди разом, адже на той момент вже були одружені.
А от зі своєю свекрухою я познайомилась за три тижні до весілля. І вже тоді зрозуміла, що легко з нею не буде взагалі, адже вона відкрито або ігнорувала мене, або перебивала на кожному слові, або намагалась принизити. Я думала, що зможу на це не зважати. Проте коли ми переїхали до рідного міста Ореста, то стали жити саме в квартирі свекрухи. З нею. В малесенькій квартирі.
Це був жах. Вона влаштувала мені суцільне пекло. А так як я працюю дистанційно, то відпочити від її криків, принижень та дорікань в офісі, або ще десь, не було можливості. Якось я пішла працювати на коворкінг(заклад, де можна спокійно попрацювати людям, що не прив’язані до офісу, а вдома бути не має можливості чи бажання), але після цього свекруха почала наговорювати Ореста, що я нібито ходила зраджувати.
Орест не повірив матері, тим більше, що я показувала чеки із закладу. Не по вимозі Ореста, а просто, щоб показати свекрусі, що її брехня безпідставна, а в мене є алібі.
Можливо ви скажете, що тоді навіщо жити зі свекрухою, а не орендувати квартиру, але ми хотіли відкласти гроші та придбати своє житло, тому логічніше відкладати ті гроші, які могли б піти на орендну плату. Та й Орест також розумів, що відбувається з його матір’ю і як мені важко з цією людиною.
Тому, коли в нас з’явилась можливість переїхати, то одразу погодився. Моя бабця покинула нас декілька років тому, а будинок, який вона мені залишила в спадок, так і стояв. Я згадала про нього, на жаль, лише через шість місяців життя в свекрухи. І так, бабусин будинок був саме в передмісті рідного міста Ореста.
Ми радісно стали збирати валізи, перевезли всі необхідні речі. В будинок докупили певну техніку, зробили там ремонт того, що потрібно було відремонтувати. І щасливі переїхали. Проте і тут свекруха не захотіла давати нам спокій.
Вона приперлась до мого будинку з валізами та заявила, що буде тут жити, бо ж вже стара і їй потрібне свіже повітря. Я їй повідомила, що та може лише зрідка гостювати пару днів, але не жити. Адже це мій будинок і я не дозволю їй тут командувати. Ну і нерви свої витрачати на цю скандалістку я теж не хотіла.
Свекруха облаяла мене з ніг до голови. Так ще й декілька разів замахнулась валізою. От-то стара квола жінка. Ага. Ледве-ледве я відправила її додому. А того ж вечора, коли Орест повернувся додому, почався скандал прямо на вулиці. Виявилось, що свекруха набрехала, що нібито я її виштовхала грубо з будинку.
Я ніяк не могла пояснити чоловіку, що це не правда, адже він був дуже злий. Але нашу сварку почув сусід, який якраз застав виставу свекрухи. Він гукнув Ореста та сказав:
– Ти свою жінку лаєш, хоча навіть не вислухав її. Проте мама, як я зрозумів, твоя, не те що не постраждала, а це саме вона намагалась вд арити твою Яну валізою. Не думав, що стара жінка може таке зробити, але рекомендую тобі вибачитись перед Яною, а от над вчинком матері задуматись. Якщо не віриш, то можу тобі записи з камери показати, вони якраз зазняли шматок, де Яна мало не получила.
Якби не сусід, дядько Василь, то, мабуть, ми б так і не розібрались в цій ситуації та розлучились. Але Орест переглянув відео, зрозумів, яким дурнем був, що навіть не став мене слухати та дуже довго просив пробачення в мене. А з мамою він бачиться сам, не приводить в мій будинок цю жінку. І те, робить це тепер дуже зрідка, адже тепер не може довіряти їй так, як це було колись.
