Сталося так, що мій чоловік отримав як подарунок від своєї бабці будинок. Сама бабця переїхала жити до своїх дітей, тобто батьків Яна, мого чоловіка. А там вже вирішили, що будинок перепише старенька на свого любого і єдиного онука.
Знаходиться будинок в дуже мальовничому та красивому місці. Ліс і річка близько, є свій садок та грядки. Природа, птахи, свіже повітря. Так ще й не далеко від міста, всього тридцять-сорок хвилин їзди. Просто прекрасно. Саме про такий будинок в такому місці я мріяла.
Проте треба було зробити гарний ремонт. Можна сказати капітальний. А так виходило, що гроші на це все були, але от часу майже не було взагалі. Наступні три роки ми не брали відпустки, щоб потім взяти одну велику та зробити капітальний ремонт.
Так і зробили. І коли ми приїхали на дачу та зідзвонилися з бабцею та сказала, що маємо ми бути обережні, бо живе через будинок жіночка, ще досить молода, яка дуже активна в пошуках чоловіка. А Ян в мене чоловік видний, багато за ним дівчат колись бігало, та й зараз задивляються, але я більше ніж впевнена і була, і буду, що Ян завжди був і буде вірним мені. Тому не переживала на цей рахунок.
Почали ми переробляти старенький сарай на баню. Ну і ще хотіли покласти таку велику гойдалку та альтанку криту, щоб вечорами літніми сидіти та з горнятком теплого чаю з меліси й розмовляти до самого світанку. Ну що тут скажеш, любимо ми двоє ті ще романтики. Хоча разом вже вісім років.
І тут, одного дня, мені потрібно було з’їздити в місто, щоб оплатити деякі платежі і взяти пару речей з квартири. Проте на-пів дороги я мала радість згадати, що я забула гаманець. Тому розвернула машину та повернулася назад. Не було мені всього хвилин двадцять. Приїжджаю я і бачу як з нашої фіртки вибігає та сама сусідка в одній білизні. Слід помітити білизна красива.
Заходжу я до подвір’я, а там чоловік який ледве стримується, щоб не розсміятися в усі груди і халат в колір білизни валявся на землі. І тут чоловік почав розповідати, що тут відбулося, бо побачив моє шоковане обличчя, яке за мене показало питання.
Виявилося, що як тільки я виїхала з воріт, та сусідка одразу зібралася, прихорошилася і побігла до нашого двору. Ну це навіть не дивно, зважаючи на те, що вона вже доволі давно залицялася до мого Яна. Але він її завжди ігнорував та не звертав уваги. Або ж спілкувався максимально нейтрально, сухо та без емоційно.
Так от. Думала вона, що як тільки скине халат, що вона й зробила, то Ян одразу як голодний вовк накинеться на неї і все, чоловік її. Проте не так сталося як гадалося. В той день Ян попросив декількох місцевих пияк, які були роботящі, але залежні від оковитої. Ті погодилися за пару пляшок допомогти розібрати сарай та перепиляти дошки старі на дрова.
І взяв Ян ту сусідку за руку і потягнув її до тих чоловіків. Вона то подумала, що чоловік тягне її для втіх всяких, а потім, коли побачила мужиків, то перелякалася. А чоловік мій гукнув:
-От вам разом з пляшками вона як оплата підійде?
Одразу втекла сусідка. Та так, що не думав Ян, що на шпильках можна бігати. Прямо спрінтер, а не дама на шпильках. Ох як я сміялася. Від всієї душі посміялася. Розвеселили так розвеселили. Ну, я й не здивована, що Ян не повівся на її дешевий трюк. Бо ж ми один одного дуже сильно кохаємо і ніхто нам більше не потрібен.
Хоча і провчив Ян її гарно, але згодом вона почала знову пробувати привернути увагу чоловіка. Його знову допекла її поведінка і він сказав, що просто покличе ще раз тих пияк і вони їй допоможуть вирішити проблему з відсутністю чоловіка. Тоді вона вже більше не чіпала нас.
Ось така весела історія вийшла!
