Ну нарешті
Виходь заміж, Оксана навіть не підозрювала, що у її нового чоловіка Тараса є шкідлива звичка. Зустрічалися вони недовго, Тарас швидко запропонував їй руку, і коли робив це, був трохи на підпитку:
“Оксанко, давай одружимося”, сказав він, і від нього пахло горілкою.
“Тарасе, ти що, випив? І в такому вигляді мені пропозицію робиш?” не надто обурилася Оксана, бо заміж дуже хотілося, майже всі подруги вже були заміжні.
“Та я ж… Радію, сподіваюся, ти не відмовиш”, весело промовив він. “Ну, то яка твоя відповідь?”
“Добре, згодна, але за умови, що питимеш рідко, хіба що по святах.”
“Так я ж про те й кажу звісно, по святах! Ось сьогодні, наприклад, у мене свято тобі пропозицію зробив!”
З молодості та наївності Оксана не вникала глибоко, та й не знала, що батько Тараса все життя пив. Можливо, ця звичка передалася й синові, тим більше батько іноді запрошував Тараса “на чарочку чаю”.
Марія, мати Тараса, обурювалася, коли чоловік наливав синові:
“Сам усе життя цю погань ковтаєш, ще й сина зваблюєш…” але чоловік лише сміявся у відповідь.
“Мовчи, жінко, хай Тарасик звикає, він же чоловік!”
Після весілля молодята оселилися в однокімнатній квартирі Оксани, яка дісталася їй у спадок від бабусі. Спочатку все було гаразд. Тарас працював, іноді повертався з роботи з запахом алкоголю, але завжди знаходив причини.
“Вітько прогуляв, син у нього народився як не випити, сам Господь велів”, відповідав він Оксані на її запитання. “Юрко день народження святкував ось і причина, Петровичу дошки на дачу везеОксані набридло тягнути на собі всю родину, і вона вирішила, що прийшов час змінити своє життя.
