В той день на зміні були два фельдшери. Ось їм поступив дзвінок про те, що одна жіночка народжує. Вона була на сороковому тижні вагітності та вже як годину у неї розпочалися перейми. Швидка допомога не зволікаючи виїхала до жінки. Їхали вони по заторах приблизно пів години. Фельдшери вже подумали, що жінка скоріше сама народить, ніж їх дочекається.
Але вони встигли, через тридцять хвилин заходять вони до квартири, їх зустрічає вагітна жіночка. Фельдшери хочуть допомогти спуститися їй сходами. Але вона попросила ще декілька хвилин, бо не встигла речі зібрати до пологового будинку. Тому лікарі залишили жіночку й спустилися до карети швидкої допомоги та чекали на неї вже там. Та за декілька хвилин, як говорила жінка вона не впоралася, не було її ще з пів години. І фельдшери знову почали жартувати, чи не народжує вона раптом там.
Аж ось спускається сходами жінка з дитиною на руках. Лікарі вийшли з автомобіля з відкритими ротами. Вони не знали, що робити чи говорити. Бо сиділи жартували, а вона і справді сама вдома народила. А за нею спускається сходами ще одна жінка, але вже вагітна. І одна іншій говорить, що скоро і вона буде тримати щойно народжене малятко, як її співрозмовниця місяць тому.
І тут фельдшери зрозуміли, що це були дві сестрички-близнючки. Тільки одна народила місяць тому, а інша тільки їде народжувати. Ось так після цієї ситуації вони їхали дорогою до пологового будинку та сміялися всі разом, навіть з жіночкою, яка народжує.
