Вранці наша нянька повідомила, що захворіла та не зможе посидіти з Дмитром. Диспетчер телефонувала мені уже втретє, знову відмовлятися від клієнта я не могла, тому вирішила взяти сина з собою на роботу.
Працювала я у службі таксі. Клієнтка попалася мені не в гуморі, якась нервова та стривожена.
Я старалася їхати якомога швидше, але це не допомогло нам минути затори. «Ми тут надовго» – попередила я пасажирку та вимкнула лічильник. Дмитрику стало нудно й він почав знайомитися із дівчиною. Потім показував їй свої фокуси та розповів про автопарк машинок, який йому татко привіз із відрядження. Дівчина розслабилася та навіть почала усміхатися. Через годину я привезла її у зазначене місце.
Минуло декілька днів, дзвонить телефон, на іншому кінці слухавки я чую знайомий голос, а потім згадую: це ж та сумна дівчина, яку ми з Дмитром підвозили. Вона пропонує мені стати хрещеною мамою її дитини.
Виявляється, того дня вона поспішала лікарню, щоб зробити аборт. Але після спілкування з моїм сином, дівчина передумала й наважилася народжувати. Я без вагань погодилася.
Ось так маленька дитина допомогла врятувати життя ще одній невинній душі.
