Останній крок до свободи

Один крок до розлучення

Оксана стояла біля вікна, спостерігаючи, як Андрій розганяє свою новеньку машину по двору. Сусідка Галина Миколаївна вже втретє визирала з під’їзду – мабуть, шум двигуна заважав їй дивитися серіал. А Андрій, наче хлопчисько з новою іграшкою, продовжував кружляти.

— Тату, можна я покатаюся? — запитала чотирнадцятирічна Даринка, зазираючи через мамине плече.

— Запитай у нього сама, — сухо відповіла Оксана, відходячи.

Даринка насупилася.

— Мам, ну що з тобою? Він же купив авто для всієї родини!

— Для родини… — Оксана гірко посміхнулася. — Ти знаєш, скільки ця «краса» коштує? А на дачу грошей немає, на твій табір теж збираємо по копійці.

— Але ж машина нам потрібна! — Даринка сіла на диван, підібравши під себе ноги. — Пам’ятаєш, як ми їздили до бабусі автобусами? Три пересадки, духота…

Оксана притулилася до стіни й заплющила очі. Так, пам’ятала. Але пам’ятала й те, як вони з Андрієм півроку сперечалися. Вона пропонувала взяти щось простіше, б/у. А він твердив: «Або нормальну машину, або ніяку». І ось результат — кредит на п’ять років, через який тепер доводиться рахувати кожну гривню.

Двері хлопнули, почулися жваві кроки.

— Доньки мої! — Андрій увірвався в кімнату, сяючи. — Даринко, поїдемо кататися? А ти, Оксанко?

— Я не Оксанка, — різко відповіла дружина.

Андрій зупинився, його посмішка згасла.

— Що знов не так?

— Усе не так! — Оксана різко обернулася. — Ти купив авто, не порадившись зі мною! Взяв кредит, який ми тягнутимемо до пенсії!

— Ми ж обговорювали…

— Ми обговорювали покупку машини, а не цього утопця за півтора мільйона!

Даринка зіщулилася й тихенько вийшла. Вона вже звикла до батьківських сварок, але щоразу сподівалася, що цього разу все обійдеться.

— Утопець?! — Андрій почервонів. — Це японський автомобіль, надійний, безпечний! Для своєї родини я обираю лише найкраще!

— А спитати родину — доля немає? — Оксана сіла у крісло, відчуваючи, як накачує знайома втома. — Андрію, ми ж домовлялися про бюджет…

— Домовлялися, домовлялися! — Він пройшовся по кімнаті, розмахуруками. — А що далі? Їздити на базар автобусом, тягнути картоплю в сумках? Чи ти забула, як у тебе спина боліла?

Оцініть статтю
Дюшес
Останній крок до свободи
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.