Катя та Юра відсвяткували свою шосту річницю весілля. Пів року тому у них з’явився прекрасний синочок. На жаль, під час пологів виникли ускладнення й жінку довелося кесерити. Це добре вдарило по здоров’ю молодої матуся й потрібен був час на реабілітацію. Про фізичні навантаження та хатню роботу й мови бути не могло. Юра спершу допомагав дружині в усьому й дивився за сином, а потім, коли їй покращило, з головою пішов у роботу, хоч і заробляв копійки.
Виходити на роботу, коли дитинка така малесенька й саме потребує маминого тепла й любові, Катя не збиралася, тому прийняла рішення оформити декретну відпустку на три роки. Хай там як, а вона хоче бачити як росте й дорослішає її син. Тих грошей, що заробляв Юра ледве вистачало на комунальні послуги та продукти.
Враховуючи всі потреби молодої сім’ї й те, що коштів не вистачає, чоловік якось примудрявся допомагати фінансово своїм батькам.
«Раніше, коли нас було лише двоє, я ніколи не заперечувала, що Юра допомагає рідним. Та тепер, коли у нас народився син, якого потрібно годувати, одягати, купувати ліки, це стало проблематичним. Тим паче, що його батьки живуть у селі й цілком в змозі себе забезпечувати усім необхідним» – розповідає втомлена Катерина.
Катя не раз намагалася поговорити з Юрою на цьому тему та якось розподілити сімейний бюджет. Та такі розмови завжди закінчувалися сваркою. Юрко голосно гримав дверима, викрикуючи, що сам в змозі визначати на що підуть його зароблені гроші.
«Мені не подобаються такі стосунки чоловіка та його батьків. Невже він потрібен їм лише тоді, коли допомагає. Чому мої рідні в змозі самі себе забезпечити й нічого у мене не просити. Крім того, вони завжди допомагають мені з синочком й забезпечують малого всім необхідним. Коли приїжджають у гості привозять з собою дитячі речі, солодощі, фрукти та повно іграшок.
Що за родина з нас така вийшла, що чоловік радитися зі мною не хоче. Думати про майбутнє своєї новоствореної сім’ї не збирається. Відмовлятися від допомоги батькам – навіть мови про це бути не може. А я не маю права влазити у його стосунки з батьками.
Я розумію, що він звик так жити й підтримувати стареньких, але настав час подумати про потреби своєї дитини та дружини. Тільки як донести до нього цю думку?
Кожного разу, коли мені потрібні гроші на якісь покупки або ще щось, він говорить, що не може мені нічим допомогти. Тоді я змушена просити фінансової підтримки у своїх батьків.
Останнім часом у мене складається враження, що заради батьків чоловік готовий працювати день і ніч, а для нас з сином йому навіть копійки шкода! Починати знову ту саму розмову я не хочу й не буду. Якщо він не прийме рішення й не почне дбати про інтереси власної родини, доведеться ставити його перед вибором.
