Коли наша донька Аня з’явилася на світ, я був найщасливішим чоловіком на планеті. Моя дружина, Катя, завжди мріяла про дитину, і ми з нетерпінням чекали цього моменту. Однак я ніколи не міг уявити, як сильно наше життя зміниться після її народження.
Катя вирішила взяти декретну відпустку, щоб повністю присвятити себе вихованню Ані. Перші місяці все йшло добре, хоча я й помічав, що Катя стала надзвичайно зайнята дитиною. Вона витрачала години на те, щоб годувати, купати, гратися з Анею й укладати її спати. Я пишався тим, як вона справлялася з материнством, але водночас починав відчувати себе все більш ізольованим.
З кожним днем я помічав, що між нами з’являється невидима стіна. Катя була настільки зосереджена на Ані, що наші розмови ставали короткими та поверхневими. Ми більше не говорили про плани на майбутнє, про те, що нас хвилює або радує. Вечорами, коли я повертався з роботи, Катя завжди була втомленою і роздратованою. Я намагався допомагати, але відчував, що вона не цінує моїх зусиль, і це мене ображало.
Останнім часом я помітив, що Катя зовсім забулася про мене. Ми більше не дивимося разом фільми, не ходимо на прогулянки й не проводимо час удвох. Навіть наші рідкісні моменти близькості стали формальністю. Я розумію, що вона виснажена і потребує підтримки, але й мені теж важко.
Це почуття невдоволення і самотності все більше заповнює моє серце. Я починаю сумніватися, чи зможемо ми повернути ті теплі стосунки, які були до народження Ані. Мені дуже бракує тих моментів, коли ми могли годинами розмовляти або просто мовчки сидіти поруч, тримаючись за руки. Тепер здається, що все це залишилося в минулому, і я боюся, що ми більше ніколи не зможемо знайти дорогу назад один до одного.
Одного вечора, коли я повернувся додому і побачив, як Катя вкотре ледве тримається на ногах через безсонну ніч, я ніби прозрів та зрозумів, що мушу щось змінити. Підійшов до дружини, обійняв і тихо сказав: “Катю, я тебе люблю і знаю, що тобі важко. Але ми маємо знайти спосіб, щоб бути разом і підтримувати одне одного. Я теж хочу бути частиною нашої родини, а не тільки гостем у власному домі.”
Її очі наповнилися сльозами, і вона обійняла мене у відповідь. Я відчув, що це був перший крок до того, щоб ми знову стали близькими. Можливо, це буде нелегко, але я готовий боротися за наші стосунки й нашу родину. Зараз я розумію, що найголовнішою людиною після народження маляти є саме мати, а не дитина. Адже від її самопочуття та настрою залежить добробут новонародженого.
Надзвичайно важливо, щоб чоловіки не залишалися осторонь, не покидали дружину сам на сам з новим статусом та обов’язками. Зовсім не складно ввечері самому приготувати їсти, помити посуд, навести лад у квартирі. Допомогти покупати дитинку, спробувати самому вкласти маля. Просто продемонструвати коханій жінці, що вона не сама, у неї є надійна опора та підтримка.
