У мене є бабуся Галина, досить весела та моторна бабця, яка у свої 82 не може всидіти на місці. По можливості я стараюся приїздити до неї в гості, привозити продукти та допомагати по дому. Вона проживає у селі, вода в колодязі, хата опалюється грубкою, потрібні дрова. Все ніяк не може розлучитися зі своєю козою Манею, хоча ми з мамою уже не раз намагалися її переконати здати тварину чи комусь віддати.
Останнього разу, коли я приїжджала в гості до старенької, то помітила поповнення. Вона знову прихистила в себе бездомного кота. Тож зараз у неї на господарстві одна коза, дві собаки, три коти та півник. Ба ніколи не скаржиться на своє здоров’я, намагається не думати про болячки та усіх довкола переконує, що все буде добре.
Я запитала у неї навіщо вона забирає собі усіх знедолених тварин. Всіх же не врятувати, а вона мені у відповідь: «Але ж спробувати можна!»
-Бабусю, тобі ж з ними важко та й затратно. Купувати крупу, варити їсти, робити щеплення…
-Вони віддячують за мою любов та турботу – спокійно пояснила бабуся.
-І чим же? – вирішила поцікавитися я.
-Своєю любов’ю та турботою.
-Ба, ну я ж серйозно!
-Якщо подумати, дитино, то любити по-справжньому здатні лише тварини. Я колись була малою, мала батьків. Вони казали, що люблять мене, але лише тоді, коли я була слухняною й не шкодила. Потім було моє дівоцтво. Багато хлопців зізнавалося мені у коханні, але тільки тоді, коли я була у гарній сукенці, на каблучках та з розпущеним волоссям. Ніхто жодного разу не зізнався мені в коханні, коли, до прикладу, я вичищала від свиней чи пасла корів.
-Аякже дідусь? – я не могла повірити, що він мав свої приводи для любові.
-О, твій дідусь був самою чесною людиною, тому казав прямо, що любить мене за смачний борщ та пухкі пампушки – бабуся розсміялася, але в очах у неї був смуток.
-Діти люблять мене за те, що я їхня мати, а онуки за те, що бабуся. І якщо повертатися до моїх тварин, то вони люблять мене просто так, без причини. За те, що я є.
-Але ж ти піклуєшся про них, даєш їсти та пити. То може їхня любов також вигідна? – допитувалася я у старенької.
-Ти все зрозумієш, коли підростеш – сказала вона мені й пішла давати своїм домашнім улюбленцям їсти.
