Спілкування з моєму мамою ніколи не було легким. Вона вміло мною маніпулювала, але я цього не помічала.
Мама любила заповнювати собою все моє життя. Вона старалася бути незамінною. Здавалося, що в цьому поганого? Мама хоче допомогти. Ні, це не так. Вона прагнула замінити мені всіх, аби я залежала від неї і сиділа біля неї.
Всі мої спроби зробити самостійні кроки по життю, мама сприймала, як персональну загрозу. Вона бажала остудити мене. Тонко критикувала, або клала руку на серце і говорила:
- А як же я? Мама тепер тобі не треба. Я все життя тобі присвятила. Хіба я від тебе багато прошу? Побудь лише один вечір зі мною.
І я залишалася вдома. Не йшла на вечірку, пропускала побачення, втрачала власне життя. Мама ніколи не залишала мене саму. Вона прагнула втрутитися в усі сфери мого життя, але м’яко.
Коли в мене з’явилися перші стосунки, мама яро критикувала мого хлопця. Він був мене не вартий, на думку мами. Я не довго сперечалася з нею. Ми розійшлися через півроку стосунків. Тоді мої мізки мама промила гарно. Тільки через декілька років, я зрозуміла, що вона на справді зробила.
Хлопець був хорошим. Він щиро кохав мене. Одразу заговорив за серйозні стосунки. Він мав своє житло. Жив окремо з сімнадцяти років. Хотів мене забрати до себе через рік-півтора стосунків. А що це означає для мами? Правильно! Я щезну з її поля зору. Вона більше не зможе мною маніпулювати.
Я все таки вирвалася від неї. Мені було двадцять три роки. Я поїхала отримувати другу вищу освіту в інше місто. Спеціально нічого не говорила мамі. Вона дізналася про мою затію в останній момент, прямо перед моїм від’їздом.
Мама поводилася вкрай дивно. Я вперше бачила її такою. Вона говорила, що моє рішення необдумане. Запевняла в моєму швидкому провалі. Три години мама розповідала про ж0pcт0kuй світ, який поглине мене. Зі мною, на її думку, особливо станеться щось п0гAнE.
Останньою краплею стала ситуація, яка трапилася в три години ночі. Мама розбудила мене гучним плAчEm. Вона блAгAлA не кидати її. На її думку, я хочу піти від неї, бо вона п0гAнA матір. Ця жінка не спала сама, бо придумувала, як мене втримати вдома. Вона не дала виспатися мені, щоб я не мала сил сперечатися і залишилася вдома. Це все мені пояснила психологиня. Завдяки таким маминим фокусам, я виросла не впевненою в собі жінкою. Зараз в мене немає ні чоловіка, ні дітей. Друзів також не маю. Спілкуюся зрідка з колегами. Мама все ще намагається мною керувати. Вона вимагає, за допомогою істерик та вмовлянь, примусити мене кинути роботу і приїхати до неї. Я не ведуся. Як тільки приїжджаю до неї, вона починає давити на жаль, або намагається викликати в мене відчуття провини за ситуації, які мені не підвладні.
