Ірина з Анатолієм жили добре. В них росли два сини. Ось тільки не помічала Ірина за собою, що розділяє дітей. Старшому все, а меншому нічого. Одяг Артем доношує від старшого Антона. Щоб купити для меншого новий одяг, то така проблема. Адже старшому кожен місяць щось потрібно купувати. А менший обійдеться, адже не вперше. Та й не вимагає Артем у батьків так, як старший брат.
Після закінчення школи, Артему батьки сказали, що немає грошей його вчити. Все йде на Антона. Навчання тому дається важко, потрібно доплачувати. Так що менший нехай іде працювати, щоб не сидіти у батьків на шиї. Хлопець зрозумів, що віднині йому розраховувати немає на кого. Поїхав у інше місто, влаштувався на роботу, заодно навчався на заочному відділенні інституту. Винаймав квартиру, адже робота в нього хороша, сплачувати вистачає.
Сам, ні на кого не сподіваючись, вивчився, працював. Інколи брав підробітки, адже хотілося свою квартиру, а для цього потрібно гарно працювати. Через п’ять років купив квартиру в кредит. Сплачувати багато, але ж для себе то все. Ще через деякий час одружився. Дружина в нього гарна, розуміє з півслова, і допомагала в усьому.
Вже через деякий час сплатили борги за квартиру, допомогли батьки Юлі. А потім народилися дві красуні донечки з різницею у два роки. Дружина говорить, краще відразу ночі безсонні, а потім помічниці зростатимуть. Дівчаткам виповнилося десять і дванадцять років, коли зателефонував старший брат Антон. Адже всі ці роки з Артемом не спілкувалися ні брат, ні батьки. Але звідки взяв номер телефону? На що Антон відповів, що в нього зв’язки, і він може дізнатися про все, що захоче.
Старший брат розповів, що його син одружився і живе з їхніми батьками, тобто, з бабусею і дідусем. Та останнім часом батьки сильно подалися. За ними потрібен догляд. Цілий рік його син зі своєю дружиною опікується бабусею та дідусем, стомилися. От Антон пропонує, щоб Артем взяв їх додому, доглядав за ними.
– Так буде справедливо, – продовжував брат, – мій син доглядав рік за ними, наразі твоя черга.
– А я тут до чого? – здивувався Артем, – все що вони мали, віддавали тобі. Я сам всього достиг, без нічиєї допомоги. Тому розбирайтеся між собою. Всі ці роки я вам не потрібен був, наразі згадали.
Відмовився Артем доглядати за батьками. Можливо неправий, адже батьків не вибирають. Та тільки все життя сподівався тільки на себе. Чому наразі повинен ставити свою сім’ю в незручне становище?
