Поїхав я з своїм кумом Богданом до сусідньої Польщі на заробітки. Так як в нас платити дуже мало, а жити треба на щось, і дітей годувати та одягати – то ж прийняли рішення їхати. Там ми почали гарно заробляти і передавати додому і повні сумки всяких продуктів і гроші. Жити стали набагато краще.
Наші діти нарешті мали новий одяг на сезон, нові телефони і потрібні інші речі. Дружини теж помітно краще почали виглядати.
А ми з Богданом важко працювали на будові. Для нас найбільшим щастям було те, що ми бачили щасливими дружин і дітей. То ж і про втому забували.
Одного дня до нас на роботу взяли кількох жінок. Вони були малярами.
От з однією з них у кума і виник роман. Інга була нашого віку, але не заміжня і без дітей. А Богдан одразу ж розставив крапки над “і”, що він одружений і в нього двоє дітей.
Та й Інга не претендувала на нього. Коли ми їхали на Великодні свята додому – то Інга повідомила куму, що звільняється і їде до себе в Кіровоград, бо ж завагітніла.
Від кума їй зовсім нічого не потрібно було. Але Богдан почав хвилюватися. Це ж його дитина.
Хоч Інга пообіцяла, що про неї він ніколи більше не почує і його родину вона руйнувати не стане – кум таки попросив повідомити йому про народження дитини. Та й фінансово допомагати він захотів.
От минуло більше півроку і ми з кумом знову збирали сумки додому, на Різдво.
Вдома нам було добре. Ми багато відпочивали і ходили вгості до рідних та друзів. Насолоджувалися таким коротким відпочинком в сімейному колі.
Аж раптом до мене прибігає Богдан: в одній руці у нього пл яшка, а у іншій телефон.
Я навіть спочатку не зрозумів що ж таке відбувається і до чого такий поспіх і паніка, адже на годиннику була майже 22:00.
А кум мені перед носом махав телефоном, весь такий збуджений і наче щасливий. Коли я нарешті зміг навести різкість в своїх очах то прочитав з екрану телефону наступне повідомлення:
– Два вареники і одна пельмешка з’явилися на саме Різдво.
Я одразу і не збагнув що це означає. Аж тоді Богдан мені пояснив, що Інга народила від нього двох синочків і донечку.
Спочатку я і слова сказати не міг, а потім почав вітати кума. Це ж потрійне щастя. От такої! У його сорок років, а такий молодець.
Та й Інга розумна жінка. Придумала так цікаво, як повідомити і, щоб лише Богдан зміг зрозуміти.
