Учора Аня щасливо народила донечку. Сьогодні посипалася низка дзвінків. Он і свекруха телефонує:
-Відпочивай, пильнуй внучечку. За ніщо не хвилюйся. Ми про все подбаємо. Ти визначилася з подарунком?
-Так. Я б хотіла гроші. Мені коляску треба. Ми вже з чоловіком приглянули модель, щоб легенька і в ліфт вміщалася. Легко складалася і в комплект входило автокрісло. Люлька зйомна. Одне слово, підходить нам по всіх параметрах.
-Давай запишу назву моделі – поїду і куплю. Мені для маленької нічого не шкода.
Коли свекруха приїхала в магазин і побачила вартість колясок, то в неї очі на лоба полізли.
-Дванадцять тисяч на коляску!.. Це ж чотири її пенсії. От запити в сучасної молоді!
І жінка пройшлася рядами колясок у магазині.
-Є й дешевші. Значно дешевші… Подарованому коневі у зуби не заглядають, – зробила висновок свекруха і придбала одну з найдешевших колясок.
Коли приїдемо під лікарню, думаю, забуде про всі свої витребеньки, – так міркувала про себе жінка. – А на зекономлені гроші можна ще місяць жити. Та й переваги є в цій моделі. Правда, трохи важча, але люлька така велика і зручна. Нема автокрісла, але й машини у них наразі також немає. Навіщо це автокрісло їй? Лиш гроші на вітер.
Так бабуся, зібравши гроші з родини, придбала для своєї внучечки коляску.
Ось і день виписки. Її стрічали друзі дарували конверти, піджартовуючи: «На машину для маленької».
-От і машина! – наперед виступила свекруха, штовхаючи поперед себе коляску.
Софія ледь не заплакала з болю – подарунок не відповідав її проханню. Вона знала, що чекає на неї попереду. Треба терміново просити друзів, у кого є автокрісло, щоб завезли додому. Поряд стоїть ДАІ і штрафує всіх порушників. Саме молоді мамочки і стають жертвами поліцейських.
-От капризна у вас донька. Я стільки грошей на цю коляску стратила, а їй, бач, не підходить, – нарікала перед рідною мамою свекруха.
Удома її чекали інші передбачені сюрпризи. У ліфт коляска не вмістилася. Довелося її вручну піднімати на п’ятий поверх. Свекруха разом з мамою добре пропихтіли, поки затягнули покупку на п’ятий поверх.
-А як з таким питанням справлятиметься Софія, коли ще в середині буде немовля? Вона ж після кесаревого… – запитала мама, виступаючи на захист власної дочки. – Коляска повинна вміщатися в ліфт.
Удома чекала ще одна оказія – коляска загороджувала весь прохід у кімнату. Вона не поміщалася у просвіт між стіною і диваном. Довелося «дитячу машину» поставити тимчасово в коридорі, де на неї всі наштовхувалися – коридор також був не із широких.
Наступного дня свекруха потарабанила свій подарунок назад у магазин. І тут на неї також чекала невдача – під час намагання заштовхнути коляску в ліфт була здерта фарба. З тієї причини товар не підлягав поверненню.
Жінка тепер була у відчаї. Адже намагалася зробити, як краще. А вийшло он як. І куди їй тепер з тією коляскою? І гроші викинуто на вітер. От не догодила невістці. Невдячна яка! Це ж подарунок! Мала б дякувати, а вона ще й вигадує щось, – міркувала сердита свекруха.
Не дарма в народі кажуть, що скупий тратить двічі.
