У мене по сусідству жила одна хороша дівчина Мирослава. Вона дуже поважала старших та була доброю до всіх односельців. Усім вона подобалась через свою скромність.
Їй дуже подобався Назар та заговорити з хлопцем вона не могла через те, що дуже ніяковіла. В селі вважали, що з них вийшла б гарна пара, але не так сталося, як гадалося.
Якось після дискотеки до Мирослави став чіплятися Андрій, він давно уже вподобав Мирославу, цього разу хильнув зайвого та, набравшись сміливості, пішов за Мирославою, коли вона поверталася додому. По дорозі затягнув її в чагарник. Мирослава завагітніла та батьки Андрія змусили його одружитися з дівчиною.
День шлюбу був найгіршим днем в житті Мирослави. Андрій теж не горів бажанням одружуватися так рано. Так він просто хотів розважитися з дівчиною та все, він не думав, що до такого дійде.
Жили молодята погано, постійно сварилися. Причин для сварки було безліч, навіть дріб’язкові непорозуміння приводили до грандіозного скандалу з побитим посудом. Згодом у них народився син та сварок побільшало ще більше.
Щоб відірватися від сімейних непорозумінь, Андрій часто заходив до місцевого бару та у нього зав’язався роман з барменшею Вікою. Ото вже чуток наслухалася Мирослава про свого чоловіка, але їй було байдуже. Вона навіть надіялась, що розлучниця забере його собі.
Назар теж одружився, бо не зміг більше терпіти розмови рідних та близьких про те, що йому давно вже час одружуватися. Він також кохав Мирославу та надії бути з нею разом згасли в день її весілля. Після одруження Назар переїхав жити в місто. Але в шлюбі щасливим не був.
Щоразу стосунки Мирослави та Андрія ставали все гіршими та гіршими. Вікторія барменша не хотіла забирати його з сім’ї, бо Андрій був справжньою падлюкою.
Одного разу Мирослава помітила, як Андрій краде паливо з автомобіля сільського голови.
– Ти взагалі здурів? Як же ти мене бісиш, – сказала Мирослава та пішла геть.
Терпіння Мирослави луснуло та вона подала на розлучення, повернулася жити до мами. Мама її вмовляла подумати про дитину, подумати про те, що люди скажуть, а Мирослава їй і відповіла:
– От люди хай самі й живуть з тим придурком, а я не хочу! Вже краще бути предметом чуток та насмішок, ніж жити з нелюбом!
З того часу життя Мирослави змінилося в кращу сторону. Вона переїхала до міста, знайшла хорошу роботу. А нещодавно була на побаченні з Назаром. Він теж не зміг довго жити з дружиною, яку не кохає та розлучився.
