От нещодавно була на іншому кінці міста, відвозила дочку на танці. Побачила у магазині Лілію Петрівну, так постаріла бідолашна. Немає більше тієї вишуканої інтелігентної пані, яка нас літер навчала, баба бабою. Старий кожух, хустка, торбинка

Своєю бабусею я завжди захоплювалася. Вона у нас людина шанована та поважна. Все своє життя чужим дітям віддала – працювала вчителькою початкових класів. Стільки маленьких вибачила, вивчила та у люди вивела, що важко злічити. Її учні досі з теплотою та любов’ю згадують про свою улюблену Лілію Петрівну.

Колись бабця навчала і мого уже теперішнього чоловіка. Добре, що я до неї у клас не потрапила. Старенька не один раз мені наголошувала, що немає нічого гіршого, як вчити свою дитину.

Хоч вона й пенсіонерка, але роботи з дітьми покидати не хотіла. Щоправда, життєві обставини змучили. За станом здоров’я, бабуся пішла зі школи три роки тому. Їй зробили операцію. Зараз усе погане залишилося позаду. Ми з чоловіком частенько навідуємо бабусю, привозимо їй продукти та ласощі.

Якось скуплявся чоловік в аптеці без мене, а там його колишня однокласниця працює. Вона почала розпитувати його про життя й, між іншим, згадала про першу вчительку, тобто мою бабусю.

-От нещодавно була на іншому кінці міста, відвозила дочку на танці. Побачила у магазині Лілію Петрівну, так постаріла бідолашна. Немає більше тієї вишуканої інтелігентної пані, яка нас літер навчала, баба бабою. Старий кожух, хустка, торбинка. Мені так її шкода стало, що накупила старій повні пакети продуктів, але не зізналася, що я її колишня учениця. Ато ще б відмовилася брати.

-Ти, мабуть, помилилася. Я ж з онучкою Лілії Петрівни одружився й бачу її кожного тижня. Вона досі та сама інтелігентна пані, якою була у школі.

Чоловік розповів про цю ситуацію, коли ми пили чай у бабусі на кухні. А вона раз та й зізналася, що це правда. Каже, що випрошує продукти або гроші, але не для себе. Вона все витрачає на притулки для бездомних тварин. Коли просила прямо, люди не давали, а коли просить для немічної старої – то стають більш жалісливими. Зі своєї пенсії не розженешся. Сама ледь кінці з кінцями зводить.

Я не знаю, як реагувати на ц відкриття. Бабця ніби дійсно хорошу справу робить, тоді чого мені за неї соромно?

Оцініть статтю
Дюшес
От нещодавно була на іншому кінці міста, відвозила дочку на танці. Побачила у магазині Лілію Петрівну, так постаріла бідолашна. Немає більше тієї вишуканої інтелігентної пані, яка нас літер навчала, баба бабою. Старий кожух, хустка, торбинка