Коли брат повідомив, що повернеться з навчання не сам, а зі своєю нареченою я сильно образилася. Це були якісь дитячі ревнощі, адже мені здавалося, що ця дівчина забере його із сім’ї й він більше не зможе цікавитися моїм життям та катати на своїй машині.
Ця Юля була якась дивна. Постійно сиділа тихо, нічого не розповідала, не роздивлялася наш будинок та їла небагато. «Ти, бува, не хворієш?» – запитала я її, коли ми сиділи за столом. «Просто ти така худенька й бліда». Батьки похмуро дивилися на мене й просили поводитися тихо, а я все ніяк не могла заспокоїтися й діймала дівчину брата дурними та дитячими запитаннями.
Її хворобливий та блідий вигляд був пов’язаний з вагітністю. Про це батьки говорили вже після візиту майбутньої невістки, сидячи з братом у вітальні. Мене на цю нараду не запросили. Уже через два тижні ми всі гуляли на весілля, а згодом я стала тіткою. Перший час молоді жили біля нас. Ще коли Юля ходила з величезним животом з яким я не могла розминутися в коридорі й намагалася обходити десятою дорогою я бачила, що брат ночами кудись втікає, а повертається аж під ранок.
Запитала у мами, куди це він їздить й чому не бере Юлю з собою, вона мені лише шикала й наказувала тримати язика за зубами. Це вже подорослішавши я зрозуміла, що Коля не такий уже чесний, як мені здавалося. Він зраджував свою вагітну дружину, коли жив із батьками під одним дахом й навіть не соромився. Мама з татом знали про його походеньки на ліво, намагалися напоумити, але не вийшло.
Я все ніяк не могла втямити, чому Юля все це терпить.. Невже це є оте доросле кохання про яке всі розповідають з таким захватом. Після народження дитини Юля та Коля переїхали жити окремо. Про їхнє подальше подружнє життя мені нічого не відомо, коли вони навідувалися до нас в гості. То виглядали щасливими, але людей не обманиш. Все частіше я чула плітки про те, що мій брат так і не заспокоївся. Навіть народження дитини та батьківство не додало йому мізків.
Пам’ятаю я якось поїхала до них в гості. На той час моїм племінниці уже виповнилося 10 років. Юля гарно мене зустріла, накрила стіл, приготувала кімнату, приділила увагу. Брата вдома не було, коли я запитала, де він, вона опустила погляд й тихо збрехала: «У друга. Машину ремонтують». Про ці ремонтні роботи мені було відомо ще з дитинства, тож я запитала у невістки чому вона стільки років усе це терпить. Сама собою не дурна, красива, хороша господиня. Для неї вийти заміж вдруге не було б проблемою. До того ж ми б із батьками її зрозуміли. Тоді Юля сказала мені таку мудрість: «З ким би не був мій чоловік, вранці він прокидається біля своєї дружини». За всі роки шлюбу вона жодного разу не дорікнула йому, не влаштувала скандалу, навіть не запитала, де та з ким він вештався до пів ночі.
Як на мене, у неї просто сталеві нерви. Не дай боже, мені трапився такий чоловік, я не те щоб скандал, я б йому таку тряску влаштувала, що він би боявся на інших жінок дивитися. От пишу вам цю історію й думку гадаю, чи то Юля дійсно мудра, що закриває очі на зради чоловіка й береже сім’ю, чи то настільки дурна, що дає чоловікові можливість витирати об себе ноги?
Хотіла б я почути версію самого брата щодо цієї ситуації, але не буду втручатися в чуже життя. То не моя справа.
