Декілька днів тому я мала розмову зі своєю свекрухою. Не знаю як і чому, та пригадалась мені ситуація, що трапилась зі мною після виписки з пологового будинку.
Народила синочка я на тридцять четвертому тижні. Термін доволі маленький, тому довелося ще трішки полежати в лікарні. Та і мій Вовка мав деякі проблеми з народження. Там нам надавали належну підтримку.
Коли ми повернулися додому, я стала поводити себе як істеричка. Зараз згадую – стає страшно, смішно і водночас соромно. Всі люди були для мене не співрозмовниками, не друзями, не сім’єю, а небезпекою для сина. Здавалося, кожен тільки і чекає, щоб зробити якусь підставу. Через це я не спала. А через те, що не спала була завжди в поганому настрої. Інколи мені здавалося, що я сама себе дратую. Таких емоцій мені не доводилося переживати ще ніколи за 24 повних роки.
Коли Вовчику виповнилося чотири місяці в гості приїхала моя матуся. Ми сиділи, пили каву, вона качала на руках немовля. В моїх же думках були найчорніші, найсмутніші думки. Невже моє життя тепер складається з криків, підгузників, дитячих кашок?
– От так, мамо, все життя його виховуєш, переживаєш, ночами не спиш, недоїдаєш, а він потім все одно одружиться з якоюсь жабою і буде страждати через її примхи, меркантильність.
Моя мама послухала цю промову і сама видала відповідь:
– Знаєш, а так про тебе і твоя свекруха ж думає.
В моїй голові все перемішалося. Здавалося, що мозок перетворився на комп’ютер, що робить перезапуск. Саме з того моменту в мою голову і почав повертатися здоровий глузд. Та, щоб відновитися повністю потрібно було надто багато часу.
Коли Володі було 6 місяців я нарешті вийшла з тієї післяродової депресії і на трішки повернулась до реального життя. Я намагалась переосмислити своє ставлення до рідних, друзів та і до чужих дітей. А що найголовніше – до своєї дитини.
Як згадаю себе після пологів, то найперше хочу впасти до ніг чоловіка із подякою. Навіть не знаю, як він терпів всі мої примхи, істерики, забаганки.
Ми з мамою згадуємо ту розмову за горнятком кави часто. І кожен раз сміємось, як вперше. Мені б цікаво було поглянути на себе в тому стані, в якому я була.
Зараз я рада, що моя мама така мудра жінка і змогла вчасно привести мене до тями.
