Мені було двадцять один. До мене в гості прийшла дружина мого хлопця… точніше, чоловіка. Хлопцем його важко назвати. Йому йшов 51 рік. Стосунки в нас почалися випадково. Я не планувала чогось серйозного, але вийшло інакше. Закохалася в нього по самі вуха. Хотіла створити з ним сім’ю, народити дітей та жити «довго і щасливо». Про його вік згадувала не часто. Якісь розумні думки приходили до мене, коли бачила здивовані очі подруг.
Дружина принесла нам тортика. Вона одразу перейшла до справи.
- От він тобі такий старий треба?
Я аж чаєм вдавилася. Не очікувала такого запитання.
- Ти молода, гарна дівчина. За тобою молоді в чергу стануть, задарять тебе прикрасами та покладуть весь світ до твоїх ніг, а ти ходиш з моїм старим. – Дружина дивилася на мене розчарованим поглядом.
- Нагадайте, будь ласка, як вас звати?
- Тамара.
- Ви цікава жінка. – Інших слів в мене не було.
- Ти часто в дзеркало дивишся?
Тема занадто швидко змінилася. Я не розуміла, до чого вона хилить.
- Часто… – Невпевнено промовила я.
- І що ти там бачиш?
- Ну… Обличчя.
- Угу. – Тамара сьорбнула чаю. – Просто обличчя? І все? А богині ти там не бачиш?
Я остаточно втратила зв’язок з реальністю. Чоловік цієї жінки зраджує їй зі мною, а вона робить мені компліменти.
- Що з вами не так? Чому молоді дівчата ціни собі не знають? Коли я заміж виходила, часи інші були. Вибрала найкраще з того, що давали, а перед тобою весь світ відчинений. Ти можеш познайомитися з будь-яким чоловіком з Німеччини, Англії, Швейцарії. У вас же сайти знайомств, можливість вивчити будь-яку мову і влаштувати своє життя краще, ніж в нас!
Тамара замовкла на якусь мить.
- Скажи чесно, що ти знайшла в моєму старому? В нього купа болячок, маленька зарплатня, дружина, троє дітей та п’ятеро внуків.
- Ну, він досвідчений. Книги любить читати. Слухає класичну музику. В моїх однолітків інші захоплення. Вони люблять ходити по клубам, різним тусовкам та слухати реп. – На останньому слові, я зморщила носа.
Тамара фиркнула. Схоже, я підтвердила її думки.
- Доню, то не досвід, то старість! От побачиш, пройде ще півроку, і він заговорить про рибалку, порадить тобі вдягати пояс з собачої шерсті та буде посилати в аптеку за маззю.
- Якою маззю?
- Від болю в суглобів! Вони в нього на погоду болять. Це поки він старається молодитися біля тебе, а потім розслабиться і ти дізнаєшся про це чудове життя зі старим чоловіком.
Я задумалася на якусь мить. Доля правди в словах цієї жінки була.
- Доню, мені здається, що в тебе занадто низька самооцінка. – Це була правда, але я нічого не сказала. – Якби ти знала собі ціну, то давно знайшла б молодого, спортивного, з машиною та квартирою. Що мій старий зможе тобі дати? Нічого, рибо моя. Він в цьому житті заробив тільки свої болячки. Чесною працею! Все наше майно купила я.
- Чому ж ви тоді з ним не розлучитеся? – Неочікувано для самої себе, запитала я.
- А куди він піде? В нього щось є?
- То вам його шкода?
- Звісно, шкода, але тебе я більше жалію. Якщо вижену його, подам на розлучення, то він прийде до тебе. І от уяви, тобі сорок років, а ти сидиш біля діда. Йому тоді буде скільки? Сімдесят один? Всі будуть думати, що то твій дідусь. Тобі доведеться шукати для нього сиділку, оплачувати лікування, ще й x0p0нuтu за свій рахунок!
Я 3ляkAлAcя. Правду вам кажу. Тоді я навіть не думала про таке майбутнє. Я малювала в своїй підсвідомості райдужні картини, щасливого майбутнього. Ніколи не думала про такі перспективи. Тамара відкрила мені очі!
- Тамаро? – Жінка подивилася мені прямо в очі. – Я вам вдячна. Від щирого серця хочу вам подякувати за те, що відкрили мені очі. Я навіть не думала про таке майбутнє, а тепер… Задумаюся про інше життя.
Жінка посміхнулася.
- Дзвони мені, голубко, якщо захочеш поспілкуватися чи випити чаю.
Тамара залишила мені свій номер телефону. З її чоловіком я порвала стосунки. Він засмутився, але переконувати мене зберегти стосунки не став. Через рік я зустріла іншого чоловіка. Він був старший за мене на якихось два роки. На диво, він теж любив класичну музику і багато читав. От тільки з ним мені не було соромно ходити по вулицям. Його хотілося показувати подружкам та знайомити з батьками. З ним в нас було спільне майбутнє.
З Тамарою я досі підтримую зв’язок. Все життя їй буду вдячна за «сеанс психотерапії». Вона розумна жінка, яка здатна вправити мізки не тільки своєму чоловікові, а й його коханці. Потрібно було Тамарі працювати сімейним психологом, а не бухгалтером. Такий талант пропадає!
