**Щоденник**
Новорічні свята добігали кінця. Олівї, тістечка та закуски вже набридли, тому на сніданок Олена зварила вівсянку. Час повертатися до звичайної їжі.
Вони втрьох снідали, коли з кімнати почувся дзвінок на мобільний чоловіка. Він вийшов із кухні. Олена мимоволі прислухалася, намагаючись зі слів угадати, хто телефонує і навіщо.
Коли Дмитро повернувся, Олена помітила, що він не виглядав засмученим. Стривоженим так, але не розбитим.
Гм почав він. Мама дзвонила, просила приїхати у неї тиск підскочив.
Звісно, їдь, кивнула Олена.
Коли чоловік пішов одягатися, вона згадала його слова по телефону: «Зараз? Може, не варто? Ну добре, добре». Коли свекруха дзвонила і вимагала приїхати, Дмитро зазвичай мчав до неї без зайвих слів. «Знову себе накручую», зупинила себе Олена.
Скоро повернуся, гукнув із передпокою Дмитро, і двері за ним захлопнулися.
Їж, давай, підштовхнула Олена сина, який возив ложкою по тарілці, розмазуючи кашу.
А ми на гірку підемо? Ти ж обіцяла, Артем набрав на кінчик ложки каші й довго дивився на неї, перш ніж покласти в рот.
Тато повернеться і підемо. Добре? Вона посміхнулася синові. Тільки умова зїсти кашу.
Добре, без ентузіазму хлопчик знову підніс ложку.
Якщо через пять хвилин тарілка не буде чистою, нікуди не підемо, суворо сказала Олена і підійшла до раковини мити посуд.
Вона прасувала білизну, а Артем грав машинками на підлозі, коли в дверях клацнув замок.
«Нарешті. Олена поставила праску й прислухалася до шерехів у передпокої. Чогось він там довго копирсається».
У дверях перед нею зявилася дівчинка років десяти й цікаво подивилася на Олену. Позаду підійшов Дмитро. Вид у нього був провинитий. Він поклав руки на плечі дівчинці й визирливо підняв підборіддя.
Це моя донька, Софійка, сказав Дмитро й опустив очі. Мама попросила взяти її до завтра.
Зрозуміло. А її мама? З черговим коханцем поїхала на море? гірко посміхнулася Олена.
Дмитро здригнув плечима, але Олена вже повернулася до прасування.
Заходь, почула вона й помітила, як Софійка підійшла до Артема.
У нас лишилася каша? запитав Дмитро.
Я не хочу кашу, одразу відповіла Софійка. Я хочу макарони з ковбаскою.
Дмитро з подивом подивився на доньку, потім перевів погляд на дружину. Олена знизала плечима й махнула рукою у бік кухні: мов, іди, готуй, я зайнята.
Незабаром Дмитро покликав її з кухні.
У нас є макарони? Я не знайшов.
Є. Ось залишки. Допрасую схожу в магазин. Олена докірливо глянула на чоловіка.
Не дивись так. Я сам не знав, що
Та невже? А мама, коли дзвонила, не сказала, навіщо кликала? Олена зрозуміла, що вгадала, бо Дмитро відвів очі. А мене не треба було запитати? Чому не попередив? Артема теж треба було підготувати. Вони тепер почнуть тебе ділити.
На підтвердження її слів із кімнати почувся рев Артема. Олена кинулася туди, за нею побіг Дмитро.
Ну ось. Розбирайся. Олена розвела руками.
Артем підійшов до мами й притулився. Софійка стояла, насупившись.
Що трапилося? Дмитро підійшов до доньки.
Олену різнуло, що він підійшов саме до Софійки, а не до сина.
Вона зазабрала машшинку ридав Артем.
На кухні зашипіли макарони, і Дмитро побіг туди. «І їй нічого не скажеш. Гость. Сиротина, як називає її свекруха. А що мені робити?»
Хочеш мультики? Олена зробила над собою зусилля й спокійно звернулася до дівчинки.
Софійка кивнула, і Олена з полегшенням увімкнула телевізор. Діти сіли на диван.
Твоя мати знову за своє? Вирішила так зруйнувати нашу сімю? В неї ж ідея фікс звести тебе з колишньою. Мені розповідали, як вона кричала, коли народився Артемко, що в неї немає іншого онука, окрім Софійки. Вирішила мене перевірити, як я ставлюся до твоєї доньки? прошипіла Олена, повернувшись на кухню.
Їй справді погано, заступився Дмитро.
А чим їй доросла дівчинка завадила? Води піднесла б, «швидку» викликала. І безпечніше раптом щось станеться. Я в її віці вже могла сама яєчню спекти.
Годі! різко перервав її чоловік, з грюком поклавши ложку. Софійко, іди їсти макарони!
Таточку, принеси мені сюди, спокійно відповіла дівчинка.
«Таточку», передражнила Олена й заплющила очі. Біжи до неї. Вона вийшла, не дивлячись на Софійку, і почала складати праску, залишивши Дмитра розбиратися самому.
Він все
