Пам’ятаю, що я бігла до мами вся в сльозах і в тапочках, хоча на вулиці був сніг.

Я познайомилася з Олексієм в інтернеті. Ми колись навчалися в одній школі і жили на сусідніх вулицях. З вигляду ми знали одне одного, але от ніколи не говорили.

Та і говорити нам не було про що. Він за мене був старшим на шість років, то ж школярка його точно не цікавила. Все змінилося, коли я підросла.

Якось випадково додала його у список своїх друзів, а він переглянув всі мої фото і написав першим. Слово за слово, повідомлення за повідомленням, і так у нас виникла взаємна симпатія.

Вже за кілька тижнів ми почали зустрічатися. Нам обом здавалося, що ми знайомі все життя. Мрії, думки і бачення цього світу у нас було однаковим. Дивно, еге ж?

Не минуло й пів року, як ми почали жити з Олексієм разом. А ще за кілька місяців він мені освідчився. Я була найщасливішою. Ми планували спільний відпочинок та весілля.

Та ніщо не вічне. Наші стосунки зруйнувалися, точніше Олексій їх знищив. Одного дня я дізналася, що вагітна. Мені було так добре на душі, адже скоро у нас весілля і ми любимо один одного.

От тільки Олексій ніяких дітей не хотів. Він почав на мене кричати, щоб я робила аборт і взагалі, що це не його дитина. Я була шокована.

Пам’ятаю, що я бігла до мами вся в сльозах і в тапочках, хоча на вулиці був сніг. Я прибігла до свого рідного дому і помітила, що цей стрес і холод зробили свою справу. Дитину я втратила.

Звичайно ж з Олексієм я не хотіла мати нічого спільного після того випадку. Я до нього приходила лише один раз – за своїми речима.

За деякий час я оговталася і почала жити заново. У мене були стосунки з іншим чоловіком. І наче все було добре, про минуле я і не згадувала. Тільки минуле згадало про мене після того, як я оновила своє фото в інтернеті.

Олексій побачив моє фото з моїм новим хлопцем і тоді почалося. Він мені і писав, і дзвонив, і біля мого будинку сидів з квітами. Все був одержимий думкою, щоб повернути наші стосунки. Мені навіть одного разу довелося поліцію викликати, коли він наполегливо намагався зі мною поговорити і пояснити як він виявляється мене любить і що тепер все буде інакше.

От тільки мене він забув запитати чи мені це потрібно. Я ж не хотіла його ні бачити, ні чути.

Оцініть статтю
Дюшес
Пам’ятаю, що я бігла до мами вся в сльозах і в тапочках, хоча на вулиці був сніг.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.