Я знаю прекрасно, як то жити в стp _аху на пок _арання. Робити якусь справу, та б _oятися, що тебе відлуп _цюють за те, що ти щось не так зрозумів та зробив не досконально, як уявляли у своїй голові батьки.Так-так. В такому стp _аху та очікуванні бурі пройшло майже все моє життя. Навіть не можу сказати, коли я відчував радість чи щастя. Для мене це все було просто не людською розкішшю.
Та насправді, із рідних в родині в мене була тільки мама. Батько ж мені був не рідним. Тому назвати їх обох батьками було надто гучно. Мати та її хлопець. Якось так. Досі нен _авиджy того в _иpодка. Він і маму тp _усив, і мене. От не складеться у нього ось на роботі – отримав виговір, а отримуємо ми. Його не цікавили мої успіхи в школі, чи те, що мама змогла змоделювати надскладний фасон сукні та продати її вище очікуваної ціни. Він був цілковито зосереджений на собі. От тільки все своє гидотне нутро зосереджував на нас. Та мені досі ніяк не дійде в голову, чому мама, будучи у здоровому глузді та здоровому тілі, із красивою зовнішністю вхопилась за того деспота?!
Можливо, це тому, що мій рідний батько пішов до іншої, коли мені було п’ять? Мама тоді ще не до кінця змогла оговтатись від декрету, який дався їй дуже тяжко, то батько й пригледів собі молоду та привабливу. По мамі це вдарило. Особливо по її самооцінці. Ні хто мене більше не полюбить, кому я потрібна із дитиною, яка ж я не красива, якщо чоловік пішов до тієї молодички. І всіляке таке… Та одного так і не зрозумію. Твій хлопець зн _yщається з тебе, а головне над твоєю малою дитиною, хіба ж тобі все одно?
Так, перший час вона захищала мене, не давала ображати, а потім, коли від цього Юра тільки більше злився мати закривалась в кімнаті та плакала, чекала поки закінчить зі мною, та прийметься за неї.
Я нeн _авиджу розповідати про своє дитинство. Воно, можна сказати, нікчемне. Повне б _oлю та образи. Я втік із того будинку до бабусі. Мами батька. Просто одного дня після школи пішов не додому, а в іншу сторону. Бабуся прийняла мене з обіймами. Це вперше, коли мене зустріли не кулаком. Пам’ятаю як сьогодні, що я стою в обіймах бабусі та плачу мало не захлинаючись власними сльозами. Мама мене не шукала, а Юра тим паче.
Чи хотілось мені повернутись до мами? Безумовно! Я кожного дня думав, як же вона там? А може повернутись? На нас двох у нього хоч гнів розсіювався, а так все буде на мамі… Багато яких думок я мав, та бабуся мене відмовила. Вона все повторювала, що той чоловік то тільки її вибір. Я ж іще дитина тому мав із тим погоджуватись. Але якщо я й сам маю вибір жити з нею у тому ж _ахн чи із бабусею в тиші та спокої, вона просила мене обрати друге.
Зараз мені вже тридцять років. Я ще не маю власної родини, та живу із бабусею. Нам добре разом. В мене гарний дохід, в який вклалась моя ж таки бабуся. Вона оплатила моє навчання в університеті на юриста. Досі не уявляю як вона спромоглась це зробити самотужки. Вечорами я розглядаю справи людей до суду зі схожими проблемами, які я пережив, та не розумію, що маму тоді затримувало не зробити того самого?! Я ж був геть малим…Чудо, що взагалі лишився в здоровому глузді після того. Бабуся ділилась своїми думками, ми пили чай та розмовляли. Поки що мені того достатньо. Мабуть, я маю певну травму в голові, яка зупиняє мене перед створенням родини. Я б _оюсь, що буду поводитись так, як мій названий батько…Навіть не навмисне, що ще стp _ашніше… Чи що дружина буде істеричною та не зможе нормально доглядати за дітьми. В голові купа думок, з якими мені варто було б давно вже розібратись. Ат все руки не доходять..
А ще, нещодавно я бачив маму. Ми весь цей час не спілкувались… Вона постаріла. В її очах не було нічого від тієї жінки, якою я її пам’ятаю. Вона йшла зігнута та жахалась людей. Певно, так і живе із тим нелюдом. Навіть й не знаю, чи йти допомагати їй, чи залишити як є.. Зрештою, то був її вибір. Вибір, який вона зробила за нас двох, хоч й знала, якою ціною він дається.
А іноді я думаю про те, що можливо на мені зараз лежить відповідальність за те, що я не допоміг мамі піти іншим життєвим шляхом і змінити свій вибір. Вона ж не чужа мені людина!?
