Пане, сьогодні в моєї мами день народження Я хочу купити квіти, але в мене не вистачає грошей Я купив хлопчику букет. А через деякий час, коли прийшов на могилу, побачив цей букет там.
Коли Павлику ще не було й пяти років, його світ розвалився. Мами не стало. Він стояв у кутку кімнати, приголомшений що відбувається? Чому в хаті повно незнайомих людей? Хто вони? Чому всі такі тихі, такі чужі, шепочуться й уникають його погляду?
Хлопчик не розумів, чому ніхто не посміхається. Чому йому кажуть: «Тримайся, малий», обіймають, але роблять це так, ніби він щось важливе втратив. А він просто не бачив маму.
Батько цілими днями десь далеко. Не підходив, не обіймав, не промовляв ні слова. Просто сидів осторонь, порожній і далекий. Павлик підійшов до труни й довго дивився на маму. Вона була зовсім не такою, як завжди ні теплоти, ні усмішки, ні колискової вночі. Бліда, холодна, нерухома. Було страшно. І хлопчик більше не наважувався підійти ближче.
Без мами все змінилося. Сіре. Пусте. Через два роки батько одружився знову. Нова жінка Галина не стала частиною його світу. Швидше, вона відчувала до нього дратівливість. Бурчала на все, шукала привід злитися, ніби навмисне. А батько мовчав. Не захищав. Не втручався.
Щодня Павлик відчував біль, який ховав усередину. Біль втрати. Тугу. І з кожним днем все більше хотів повернутися до життя, де мама була живою.
Сьогодні був особливий день день народження мами. Вранці Павлик прокинувся з однією думкою: треба йти до неї. На могилу. Принести квіти. Білі калли її улюблені. Він памятав, як вони були в її руках на старих фотографіях, сяючи поруч із її посмішкою.
Але де взяти гроші? Він вирішив попросити в батька.
Тату, я можу трохи грошей? Мені дуже потрібно
Не встиг пояснити, як з кухні вискочила Галина:
Що це ще таке?! Тобі вже мало батькових грошей?! Ти хоч розумієш, як важко заробити на хліб?
Батько підвів погляд і спробував її зупинити:
Галю, почекай. Він навіть не сказав, на що. Сину, скажи, що тобі потрібно?
Я хочу купити мамі квіти. Білі калли. Сьогодні її день народження
Галина фыркнула, схрестивши руки:
Оце так! Квіти! Гроші на них! Може, ще й у ресторан схочеш? Візьми що-небудь з клумби ось тобі й букет!
Їх там немає, тихо, але твердо відповів Павлик. Вони тільки в магазині продаються.
Батько задумливо подивився на сина, потім перевів погляд на дружину:
Галю, йди обід готуй. Я голодний.
Жінка невдоволено сопнула і зникла на кухні. Батько повернувся до газети. І Павлик зрозумів: грошей він не отримає. Жодного слова більше не пролунало.
Тихенько він пішов до своєї кімнати, дістав стару скарбничку. Перерахував монетки. Небагато. Але може, вистачить?
Не гаючи часу, вибіг із дому до квіткового магазину. Здалеку побачив у вітрині сніжно-білі калли. Такі яскраві, майже чарівні. Зупинився, затамувавши подих.
Потім рішуче зайшов усередину.
Тобі чого? недружно запитала продавчиня, оцінюючи хлопчика. Ти, мабуть, не туди зайшов. У нас іграшок і солодощів немає. Тільки квіти.
Я не просто так Я дуже хочу купити. Калли Скільки коштує букет?
Продавчиня назвала ціну. Павлик висипав із кишені всі монетки. Сума ледь досягала половини.
Будь ласка запросив він. Я можу працювати! Приходити кожен день, допомагати мити, витирати пил, перебирати квіти Тільки дайте мені цей букет у борг
Ти в собі? фыркнула жінка з явним роздратуванням. Думаєш, я мільйонерка, щоб просто так квіти роздавати? Забирайся! А то викличу міліцію жебрацтво тут не вітається!
Але Павлик не збирався здаватися. Ці квіти йому були потрібні саме сьогодні. Він знову почав благати:
Я все поверну! Обіцяю! Зароблю скільки треба! Будь ласка, зрозумійте
Оце актор! так голосно вигукнула продавчиня, що перехожі почали озиратися. Де твої батьки? Може, вже час викликати соціальні служби? Чого ти тут сам швендяєш? Останнє попередження геть, поки не викликала!
У цей момент до магазину підійшов чоловік. Він став свідком сцени.
Увійшовши до квіткового, він почув, як жінка кричить на збентежену дитину. Його це вразило він не терпів несправедливості, особливо стосовно дітей.
Чого ви так орете? суворо запитав він у продавчині. Кричите на нього, ніби він щось вкрав. А це ж просто хлопчик.
А вам-то що? відсікла жінка. Не в курсі справи не лізьте. Він ледь не вкрав букет!
Ну звісно, «ледь не вкрав», підви
