Я зі своєю сім’єю проживаю в селі. Колись давно моя мама приїхала сюди по направленню з університету на роботу. Мама працювала вчителем французької та німецької мов. Вона любила модно вдягатися і дуже прискіпливо ставилася до своєї зовнішності. За це маму полюбили спочатку діти, а потім і батьки.
Але мова не про те. Часи були важкі, вчителі отримували маленькі зарплати, тому жили дуже скромно, а ще й за квартиру потрібно було платити. Невеликі гроші, але все ж, економили на всьому. Молоду симпатичну вчительку відразу примітила старша її колега пані Ольга і запропонувала здати кімнатку. Мама відразу ж погодилася, бо була впевнена, що не потрапить до якихось нечесних людей (все ж таки разом працюють). Кімнатка була не дуже комфортна, але вибирати не приходилося, тому мама заплатила гроші та почала там жити.
Відразу на наступний день ввечері прийшов у гості до сестри (пані Ольги) брат Дмитро. Брату було вже далеко за 30, він був неодружений і ображений на весь світ за те, що йому так не щастить у житті. Тільки пізніше мама дізналася, що він прийшов саме для того, щоб познайомитися з нею. Його покликала та сама Ольга.
Вони, звичайно, познайомилися. З того часу, Дмитро став приходити кожний вечір. Він заходив у кімнату, де жила мама і просиджував до пізньої ночі. Намагався залицятися, заводив непотрібні розмови, а мама після робочого дня хотіла просто відпочити. Так тривало довго, бо мама не могла насмілитися вигнати його. Але терпець увірвався і вона культурно попросила залишити її в спокої.
З того часу спокою у мами більше не було. Пані Ольга вже на наступний день збільшила оплату за ту кімнатку, перестала привітно спілкуватися, але найгірше, що вона почала говорити різні плітки у школі. Утворилася така неприємна ситуація!
І саме в цей період моя мама знайомиться з моїм майбутнім батьком. Виникає любов і вони планують одружуватися. Пані Ольга, як могла, намагалася перешкодити планам. В лютий мороз вона виставляє мамині речі на вулицю і не пускає її в дім. Мама, повернувшись з роботи, побачила свої речі на снігу біля воріт.
Але любов перемогла — батьки одружилися і збудували свій гарний великий будинок. А ще народили та виховали двох дітей у любові й злагоді. А той Дмитро так і не зміг одружитися. Його родичі ще довгий час відвертали голову при зустрічі. Мабуть, не змогли усвідомити, що “на милування нема силування”.
